Мені зараз 45 років, у мене є двоє дітей: старший син, якому 25 років, і немовля, 4 місяці. Нещодавно я вийшла заміж і народила другу дитину. Це дуже не сподобалося моєму старшому синові і невістці, які подарували мені рік назад онучку.
Я вийшла заміж ще в університеті, народила сина, одночасно закінчувала навчання, було тоді нам з чоловіком дуже непросто. Жили ми в студентському гуртожитку і максимум, що допомагали нам батьки – це передавали з села продукти. А далі ми самі намагалися давати собі раду.
З чоловіком у нас сімейне життя не склалося, проживши шість років ми розлучилися, я стала ростити сина одна. Працювала багато, просувалася по службі, і змогла купити двокімнатну квартиру.
Денису я дала все, що від мене залежало – гарну школу, різні секції і гуртки, вищу освіту в університеті. Після закінчення навчання син вирішив одружитися з своєю одногрупницею. Оскільки у нас була двокімнатна квартира, то вони після весілля стали жити в мене, ну не йти ж дітям в гуртожиток, якщо вдома є місце.
Останніх років п’ять я зустрічаюся з Віктором, ми разом працюємо на фірмі, він керуючий відділом, щоправда, він молодший від мене на чотири роки, давно розлучений, дітей не має. Віктор відразу мені пропонував офіційно оформити стосунки, але я знала, що мій син проти, тому постійно відмовлялася.
Проте Віктор був терплячий, він дуже допомагав і мені, і Денису. Коли син з невісткою оголосили, що чекають дитину, ми зрозуміли, що їм потрібне окреме житло. У мене були певні відкладення, але цього навіть на однокімнатну квартиру не вистачало. Тоді Віктор додав свої кошти, і придбав двокімнатну квартиру, при чому відразу оформив її на Дениса.
То ж щасливі Денис з невісткою принесли свого первістка у власне житло, а це багато чого варта. Проте вдячності у них не додалося, вони і далі не дуже приємно спілкувалися з Віктором.
І тоді Віктор поставив питання прямо – або я виходжу за нього заміж, або ми розходимся. І я нарешті погодилася стати його дружиною, адже вважала, що старший син вже повністю прилаштований.
Та моє рішення син з невісткою сприйняли в штики і перестали зі мною спілкуватися. А потім у нас з Віктором народився спільний син. Чоловік такий щасливий, що словами не передати. І я теж дуже щаслива. Засмучує лише той факт, що ні син, ні невістка нас не привітали.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.