Я прожив життя, і розумію, що в житті буває по-різному. Але головне – в кожному випадку поступати по-людськи.
Зараз мені 67 років, я пенсіонер , живу один, хоча маю двох онучок.
У мене є син Андрій. Він був двічі одружений, в обох шлюбах народилися дочки.
На даний момент з однією внучкою я спілкуюся, а з іншою не бачуся зовсім, і це мене дуже засмучує. Не знаю, чи є у цьому моя вина.
Андрій, мій син, одружився в 25 років. В першому шлюбі у них народилася дочка, яку ми дуже любили.
Наталя, перша невістка, була хороша, але мала дещо складний характер.
Жили вони в квартирі, яку ми з дружиною їм подарували на весілля.
На жаль, щось у них пішло не так, і вони розійшлися.
Коли син пішов з сім’ї, ми з дружиною не кинули невістку і внучку, продовжували їм допомагати і навіть залишили їх жити в подарованій нами квартирі.
А синові, купили другу квартиру. Андрій вдруге одружився і у нього знову народилася дочка. Там, у жінки вже був син від першого шлюбу.
Прожили вони 4 роки і розлучилися. Невістка хотіла відсудити квартиру, але ми їй не дозволили цього зробити.
Марина поки була у шлюбі з нашим сином, жодного разу нас в гості не запросила і до нас не приходила.
Звела наше спілкування до мінімуму, бо їй не подобалося, що ми підтримуємо колишню невістку.
В підсумку, Марина з дітьми переїхала в своє село до матері.
Так ми і жили. А потім настала низка сумних подій.
Першим не стало мого сина, за ним – моєї дружини. Через 5 років і невістки Наталі. Я залишився один.
Зараз живу в нашій трикімнатній квартирі, внучка в двокімнатній і ще є двокімнатна квартира, яку ми купили для сина і яку я зараз здаю.
Своєю першою внучкою я опікувався, допомагав, і продовжую це робити. Вона вийшла заміж.
Все своє майно я переписав на неї, бо на даний час ріднішої за неї людини у мене немає.
А нещодавно я зрозумів, що та внучка, яка народилася в другому шлюбі мого сина, теж мені рідна і за великим рахунком, ні в чому не винна.
Хоча ми з нею і не спілкувалися, і вона мене зовсім не знає, я думаю переписати на неї ту другу квартиру, яку я для сина, її батька купив.
Чомусь почуваюся винним перед цією онукою.
А як ви вважаєте, я правильно зроблю, якщо подарую цій онучці квартиру?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
