Зараз я зовсім не розумію дружину свого єдиного сина Інну, яка чомусь вирішила, що взяти кредит на однокімнатну квартиру дуже хороша ідея в наш час. Я їй ще з самого початку намагалася добре пояснити, що будинок у нас з батьком великий і у ньому місця вистачить на всіх.
Я ще відразу говорила синові Івану, що ми старі і не будемо їм заважати зовсім. у нього ні братів, ні сестер немає, щоб були якісь непорозуміння, а невістка ні в яку не погоджується з нами жити. Все хоче власне житло взяти в кредит, щоб бути самостійною і єдиною господинею у своєму домі. Ось тільки навіщо їй це? Адже коли нас не стане, то син у спадок отримає наш чималий будинок. Тому я не бачу сенсу для них набиратися боргів та кредитів і переплачувати великий процент банку, а для них це великі гроші. Адже це нераціональні витрати, які взагалі ніяк себе не окупають.
Мої спроби поговорити з Іваном закінчилися невдачею просто тому, що син в усьому слухає свою дружину і, навіть, якщо не погоджується в чомусь з нею, мовчить. Її воля в рази сильніше, ніж у нього. І як би він не намагався з нею поговорити, вона його в цьому питанні зовсім не хоче слухати, якщо у Інни є соя думка.
Деколи у мене були думки про те, щоб поговорити з батьками своєї невістки, однак вона сирота і розмовляти мені просто нема з ким.
Інна ще постійно говорить, що не хоче заважати нам з батьком.
Ми з чоловіком вже втомилися їм щось пояснювати, вони вже дорослі люди, нехай вирішують самі. Якщо вони хочуть взяти кредит і жити по ньому якийсь час, сподіваючись на самостійність, то нехай так і буде. Просто я знаю, що вони ще не раз пожалкують про те, але буде пізно, бо матимуть великий борг. Мені просто шкода, що вони даремно витрачають такі великі гроші, просто підуть на вітер. Можливо, у мене ще є шанс їх переконати в протилежному?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
