Хочу розповісти одну життєву історію, я багато років вже спостерігаю за нею І, можливо, й далі мовчала б собі, але шкода свою тітку, важко їй зараз. А я не знаю чим їй допомогти.
Моя тітка Олена виросла сама в бідній сім’ї, а потім ще й заміж вийшла невдало.
Чоловік залишив її з маленьким дитям на руках, а сам пішов до іншої жити.
Тітка Олена не мала свого житла, лише маленьку кімнатку в гуртожитку. Хто жив в таких умовах, як вона, то дуже добре розуміє, як там важко, особливо, коли ванна, туалет і кухня спільна – одні на величезний коридор.
Тітка трохи пожила там, а потім змушена була їхати до бабусі в село, бо навіть за ту кімнату не було чим платити.
Бабуся жила окремо, мала хатину свою і, коди внучка приїхала до неї, була дуже щаслива, що не буде так сумно одній. Що на старості років хтось її догляне, а вона допомагатиме внучці і синочкові її, поки ще є сили, а потім і хатину залишить їм. Звісно, це не хороми великі, але добре жити, коли власний дах над головою є.
Загалом, хоча кращим життя моєї тітки не стало, але тепер вона мала житло, невеличку допомогу бабусі і роботу, на яку могла влаштуватися, в місцевого фермера, завдяки їй.
Важко було моїй тітці, батьки бідні були, жили в сусідньому села, допомогти грошима не могли, ще й тато часто хворів, то мама сиділа біля нього.
Вони жили в будинку свекрухи, тому мама її доглядала, хоча в неї п’ятеро дітей було, але догляд ліг на мамині плечі, бо вона з свекрухою живе.
Загалом, важко було моїй рідній тітці, але виходу не було, вона крутилася, як могла.
І, хоча в усьому старалася дуже, але набідувалася так, що й словами не передати, усі люди те бачили.
Згодом бабусі не стало, яку вона теж доглядала чимало часу, вже й пенсії не було, але син ходив в школу, легше жилося тітці Олені.
Роки минали швидко, син виріс.
Згодом сказав матері, що хоче одружитися. Він дуже покохав сільську дівчину з сусідньої вулиці – Оксанку.
Олена дуже засмутилася, бо знала, що вона з дуже бідної родини і не хотіла вже тієї бідності в синовому житті, бо сама все життя жила дуже бідно.
Зате, тітка Олена тоді вже працювала в місті, мала непогану роботу, а там в її начальниці донька була, яку вона так хотіла засватати до свого сина.
І, хоча та Марина трохи негарна була, трохи старша за її сина і ніхто її заміж не кликав, але Олена вже не хотіла думати про це. Вона хотіла своєму синові добре життя, а знала, що Марина в батьків одна і що син її житиме гарно.
Я вже не знаю, як тітка вмовила Івана, що вона там говорила йому, але Іван відвернувся від Оксани і одружився з Мариною, яка з радістю погодилася, бо заміж ніхто не кликав її.
Іван з дружиною став жити в місті в квартирі дружини.
Тітка Олена дуже старалася, постійно щось готувала, тримала вдома господарство і коли їхала в місто, то везла все невістці, ще й свасі старалася догодити – то курочку домашню привезе, то яєць десяток, то городину та консервацію, хоча сама тієї курки чи тих яєць місяць взимку не бачила.
І так вона старалася подружитися з родиною невістки, а все заради своєї єдиної дитини, бо так набідувалася за все життя, що не хотіла, щоб він жив бідово.
А невістка згодом вже так звикла до цього, що й дякувати перестала, а тільки замовляла – привезіть те, приготуйте це. Та й сваха так само.
До себе на свята вони тітку мою не звали, та й до неї не ходили ніколи, мовляв, що вони не бачили в тому селі.
А два роки тому взагалі обоє поїхали за кордон: Іван з дружиною.
Тітка Олена дуже раділа, але ніхто до неї не дзвонив, ніхто не був радий їй, коли дзвонила вона.
Тітка моя зараз дуже нещаслива, вона досягла гарного для сина життя, але тепер отримає самотню і дуже сумну старість.
Мені так шкода її, що й словами не передати. Вона вже на пенсії, вдома сидить, діти не цікавляться нею.
А Оксана, та що бідово жила, вийшла заміж за місцевого тракториста, теж хлопця простого, зараз мають троє діток, дуже гарно живуть.
Олена, коли зустрічає її, аж плаче. Оксана завжди чемно вітається з нею, посміхається, образи не тримає, а тітка моя відразу стає сумною, бо розуміє, що це була б її невісточка і троє її онучат. Так гірко стає на душі. Але кому поскаржитися тепер?
Шкода тітку Олену. Але хіба вона не сама винна, що має таке життя?
Чи можна їй зараз зарадити чимось?
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
