fbpx
Життєві історії
Коли син мій одружився, то став просити, щоб я продала дачу, вони докладуть свої гроші і куплять собі квартиру, адже його дружина не хоче жити з свекрухою. Я довго відмовлялася, син навіть спілкуватися зі мною не хотів, а потім погодилася, адже головне – щоб діти були щасливі. Вони до мене приїхали відразу, як дізналися про моє рішення: син так тепло зі мною говорив, невістка щебетала, як ніколи. Дачу вони продали відразу і їх відношення до мене змінилося дуже швидко

Зараз я ось сиджу сама і не знаю вже, до кого звернутися зі своїми душевними хвилюваннями, тому пишу сюди вам, чужим людям, нехай читачі зроблять висновки і не повторять моїх помилок, можливо, для когось це буде цінним уроком в житті.

Я багато років вже прожила на цьому світі, але такий необдуманий вчинок поганий зробила, про який шкодуватиму до кінця життя, мені про нього навіть соромно розповідати. Але, що я можу тут вдіяти?

Почалася моя історія кілька років тому – син мій дівчину зустрів, надумав одружитися.

Моя думка, звичайно, врахованою не була – привів додому цю жінку, сказав, що це наречена його та й все на тому.

Майбутня невістка мені якось ще відразу не сподобалася, вела себе зарозуміло, до мене практично не зверталася нормально. Син теж змінився на очах – раніше виявляв мені більше поваги, після одруження буркне просто щось собі під ніс, і все, старається навіть на очі мені не показуватися.

Весілля ми справили не гірше, ніж у людей, на це пішли всі мої заощадження за багато років, я дійсно постаралася і доклалася до їх свята дуже гарно.

Чоловіка мого давно немає, тому вирішили, що молоді поки поживуть у мене, адже я житиму одна, а згодом підшукають собі квартиру, щоб самостійно проживати. Пішли від мене всього через місяць – невістка відразу заявила, що жити зі мною не хоче, хоча я догоджала їм у всьому – готувала, прала, прибирала, робила всю роботу вдомі.

Прожили рік на орендованій квартирі, почали натякати мені, що пора про поповнення в родині подумати, вони вже й не проти мати дитинку, а ось даху над головою свого власного вони не мають – відкладених з весілля грошей і трохи накопичених коштів на своє житло не вистачало.

Я вже немолода жінка, частенько недобре себе почуваю, пенсії ледве-ледве на найнеобхідніше вистачає, але намагаюся відкласти хоч якусь там копійку, щоб допомогти своєму синові.

Онуків я своїх очікувала з нетерпінням, дуже вже хотілося поняньчитися на старості років з дітьми мого сина, послухати дитячі голоси в порожньому будинку.

Як розвивалися події далі?

Були якось син з невісткою у мене в гостях, почали натякати на продаж дачі – що саме такої суми, яку я отримаю, коли продам її, не вистачає до покупки їх квартири. Дача у нас велика, чоловік раніше на керівній посаді працював, встиг задовго до того, як його не стало вибудувати великий будинок на мальовничій ділянці.

Поруч там знаходиться і ліс, і річка. Я там щоліта проводжу багато часу, городик висаджую, сад хороший біля будинку у нас вже там виріс. Свої овочі, консервація – непогана підмога, не доводиться витрачатися на продукти дорогі у супермаркеті, адже, всетаки легше, коли у тебе є хоч трохи своїх продуктів, та й корисніші вони набагато.

Про продаж дачі я навіть думати боялася тоді, якщо чесно, адже це єдине, що залишилося, як спогад про коханого чоловіка. Не погоджувалася я на їх вмовляння дуже довго, але невістка надала єдиний аргумент – народжувати не буде, онуків я не побачу поки не з’явиться своя квартира, бо вони будуть не впевнені в своєму майбутньому.

Посперечалися ми навіть тоді непогано, майже місяць не дзвонили мені син зі своєю дружиною і не приїжджали жодного разу.

Думала я, думала, поплакала, і зважилася – продам свою дачу, нехай молодим буде добре, та й не хотіла, щоб найрідінші люди цуралися мене.

Приїхали син зі своєю дружиною в той же день, коли я повідомила їм про своє рішення. І невістка добра така була стала, як ніколи раніше, і син спілкувався зі мною привітно і тепло, як колись.

Діти мої самі продаж організували, покупця за три дні знайшли, якось все так швидко відбулося. Грошей я навіть не побачила, ні копійки не взяла, все син з дружиною залишили собі. Купили квартиру, а мене навіть на новосілля не запросили. Дзвінки від них припинилися зовсім, коли я дзвоню, відповідають на питання тільки «Так» або «Ні», ось і все їхнє спілкування зі мною.

А одного разу, коли я запитала про онуків, невістка навіть засміялася так неприємно – типу, молода ще, рано їй народжувати поки, кар’єру зробити потрібно спочатку і пожити в своє задоволення.

Сиджу тепер сама вдома і плачу – ні сім’ї, ні дачі, ні онуків. Ось порадьте – що мені тепер робити? Як мені далі бути? Як повернути прихильність своїх єдиних рідних, адже крім них у нас більше нікого немає, зовсім нікого?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – gallery.

You cannot copy content of this page