Своїм сином я завжди дуже пишалася. Він був моєю найбільшою гордістю. Ми завжди добре розуміли один одного і я сподівалась, що так буде завжди.
Ярослав одружився, у них з невісткою народилося двоє донечок. Зараз моїм онучкам 13 і 10 років. Але син з ними не живе. Рік тому він розлучився з Світланою заради іншої жінки.
Коли син мені сказав, що йде з сім’ї, я його відразу попередила, що у мене є лише одна невістка – Світлана, і що іншої я не прийму. А якщо він не послухає матір, то назавжди відречуся від нього, знати ні його, ні тим більше його нову пасію не захочу.
Син переконував мене, що це рішення вони приймали удвох з Світланою, бо давно в їхніх стосунках немає розуміння і любові. Дітям він буде допомагати, квартиру їм залишає, але від нового життя не відмовиться.
Ярослав таки одружився з Ніною, я її ніколи не бачила, і не хотіла знайомитися. З сином теж перестала спілкуватися. Пообіцяла ж йому, що відречуся від нього якщо ослухається.
До Світлани з онуками приходжу часто. Невістка мені не раз казала, щоб я перестала злитися на сина, але опанувати я себе не могла. Скільки недобрих слів я сказала в його адресу. І як я зараз про це шкодую…
В неділю мені зателефонувала Ніна. Повідомила, що від Ярослава вже двадцять днів немає жодної вісточки. Виявляється, він був на війні, а я навіть нічого не знала.
Я завжди уявляла як кину слухавку при першій розмові чи відвернуся при першій зустрічі з Ніною, але після цих слів мені дуже захотілося її обійняти. Вона плакала, і я плакала.
Як я себе картала за ті недобрі слова, які говорила в адресу сина. Ну хіба я не знаю, яку силу має слово матері? Навіщо кляла свою дитину?
В той день Ніна вперше переступила поріг мого дому. Ми разом молилися, щоб Ярослав був живий, щоб дав звісточку про себе.
І наприкінці дня Ніні зателефонували з військової частини і повідомили, що Ярослав знайшовся. Зараз він в лікарні, у важкому стані, але живий, і є надія що все буде добре!
Спеціально для ukrainians.today.
Фото ілюстративне.
