Свого часу Світлана, як тільки вийшла заміж, поїхала зі своїм чоловіком жити до столиці.
Вони обоє з досить таки бідних сімей, тому на якусь допомогу родини навіть не розраховували. Розуміли, що можуть покластися лише на себе.
В ті непрості роки, коли їм було дійсно дуже нелегко, вони побачили разом багато чого: і без хліба сиділи, і орендували лише якусь дуже маленьку кімнатку, щоб на елементарні харчі вистачало, адже економити доводилося абсолютно на всьому.
Згодом стали трішки більше заробляти, орендували окрему маленьку квартиру на краю містечка. Хоча це зовсім не можна назвати розкішшю, але це покращило сімейне життя Світлани з Богданом.
А трохи згодом чоловік Світлани Богдан вирішив, що йому потрібно здобути хорошу професію, він звільнився зі своєї фірми і пішов на державну роботу.
на цій роботі Богданові платили зовсім копійки, але було більше часу, щоб ходити на навчання, адже там коротший робочий день.
Тоді всі витрати були на самій Світлані, вона згодом таки закінчила хороші курси перукаря.
Щодня з ранку до вечора Світлана була на роботі, ще й додому до неї клієнти приходили, адже вона стала гарним спеціалістом.
Жінка працювала і у вихідні дні, бо знала, що в них зараз не прості часи і від її зарплати залежить, як вони житимуть завтра і чи зможуть оплатити оренду квартири.
Богдан також закінчив навчання та відразу знайшов хорошу роботу.
Через рік вони взяли квартиру в кредит, а Світлана народила синочка та пішла в декрет.
Все наче добре було, син пішов у садочок і Світлана знову вийшла працювати в перукарню.
Зараз жінка заробляє мало, адже працювати багато не може, потрібно дитину з садочка забирати, на дім до неї ніхто не приходить, бо зараз не хочеться чужих людей запрошувати додому, і вихідні дні жінка присвячує сім’ї та дитині, часу на роботу багато немає.
Та останнім часом Богдан став докоряти, що він один лише заробляє гроші, просить Світлану добре економити. Буває такий час, що в неї зарплата скінчилася, до нової ще довго, але вона чекає, гроші в чоловіка не просить, бо знає, що лише докоряти буде.
Ось так і вийшло, Світлана довгий час підтримала свого чоловіка в скрутну хвилину, а Богдан зовсім не зрозумів, кому завдячує всім.
Чи варто Світлані і далі так жити, чи краще поговорити з чоловіком серйозно, навіть, якщо дійде до розлучення?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую