Я вийшла заміж в 22 роки, прожили ми з чоловіком у шлюбі шість років, і днями я сказала йому і його батькам, що буду розлучатися, а вони заявили мені, що в такому випадку відсудять у мене половину моєї квартири.

Кажу моєї, бо цю квартиру купила моя мама, яка працює в Італії. Ні чоловік, ні свекри не вклали в це житло жодної своєї гривні. Наша помилка була в тому, що мама купила квартиру в новобудові вже коли ми були в шлюбі, і житло в рівних частках належить нам обом. Тоді я про це не задумувалася, бо любила свого чоловіка і була впевнена, що проживу з ним усе своє життя.

Моя мама за свої заробітчанські гроші зробила нам весілля, купила житло, і досі допомагає, висилаючи щомісяця зароблені євро. Я також працюю, і непогано заробляю. Навіть в декреті повноцінно не сиділа, народила дитину і вже через сім місяців вийшла на роботу.

Чоловік мій не працював і не працює, він постійно в пошуку “хорошого місця”, де працювати багато не треба, але щоб платили добре. То ж поки нічого такого він не знайшов, тому просто сидить вдома.

Батьки мого чоловіка живуть в селі, тримають господарство, але жодного разу не передали нам ніяких продуктів, хоча добре знають, що їхній син нас не забезпечує. Чоловік не старається зовсім, а навіщо, він же бачить, що і я добре заробляю, і моя мама допомагає.

Я стала задумуватися, а навіщо взагалі мені такий чоловік? Я зможу дати раду собі і дитині і без нього. То ж все добре обдумавши, я зважилася на розлучення, поки ми ще молоді, зможемо почати нове життя з чистого аркуша.

Коли свекри почули про мій намір розлучитися з їхнім сином, вони прибігли до мене, і вперше в житті принесли дві сумки домашніх продуктів. Стали мене просити, щоб я не гарячкувала. А коли зрозуміли, що я не жартую, і справді хочу розірвати стосунки з чоловіком, сказали, що тоді мені доведеться ділитися з ним своєю квартирою, адже по закону вона належить нам обом і відмовлятися від своєї частки чоловік не буде.

Я знала, що від цієї сімейки можна очікувати чого завгодно, але зізнаюся, на такий поворот я не чекала. Та я твердо вирішила, що розлучення буде, моя мама мене підтримала, сказала, щоб я не про квартиру думала, а про себе. Та я ніяк не можу змиритися з тим, що мій чоловік ледарював, а тепер хоче зазіхнути на чуже, до того ж, у нас росте спільна дитина. Як так можна?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.