Скільки б я не старалася, а вгодити свекрусі я так і не змогла. Що б я не робила – їй ніколи нічого не подобається.
У шлюбі з чоловіком ми вже 20 років, живемо окремо, і це єдине, що мене рятує, бо інакше мама чоловіка постаралася б, щоб ми розлучилися, я просто в цьому впевнена.
У свекрухи моєї два сини, і дві невістки відповідно. Так от, одну вона любить, а іншу, тобто мене, ні!
Причина проста – коли ми з чоловіком вирішили одружитися, його мамі я здалася занадто бідною.
У мене справді нічого, крім освіти, не було, бо мої батьки були звичайними людьми, які працювали на заводі, і багато мені дати вони просто не могли.
А свекруха хотіла для своїх синів багатих невісток. Молодший син її потішив, він одружився з дівчиною, якій батьки на весілля подарували і будинок за містом, і машину.
За свого молодшого сина свекруха раділа, а от мого чоловіка вона відверто жаліла, бо казала, що з такою безприданницею, як я, йому доведеться багато в житті працювати, щоб чогось досягти. Не те, що його брату – все відразу піднесли на тарілочці з золотою облямівкою.
Проте, доля брата мого чоловіка склалася не так яскраво, як би хотілося свекрусі.
З часом свати почали звинувачувати його, що він бідний, і біля нього їхня донька бідує, тому через 12 років брат з своєю багатою дружиною розлучився і повернувся жити до свекрухи.
Так досі у своєї мами і живе. А вона все чекає, що скоро він знайде ще одну таку ж багату наречену.
А ми з чоловіком, тим часом, собі разом на квартиру заробили. Нехай невелику, двокімнатну, але свою.
Ми ніколи нічого в батьків не просили, усього досягали самі.
Але ніякі мої досягнення не тішили свекруху, і я з цим змирилася з часом.
Та нещодавно мама чоловіка захворіла і потрапила в лікарню. Доглядати за нею мала я, а кому ж іще це робити, не синам же?
Я все робила так, наче для рідної мами старалася, в палаті, в якій свекруха лежала, всі думали, що я її донька, а не невістка.
Але за всі свої старання я навіть дякую не почула.
Повернулася свекруха додому, і оформила дарчу на свою квартиру на свого молодшого сина, а моєму чоловікові не дісталося нічого.
Мені не за себе, мені за нього прикро, бо так виходить, що через те, що він в свій час вибрав мене, йому зараз нічого не дали.
Але за роки спілкування з свекрухою я зрозуміла, що нічого їй не докажеш, тому нехай все буде так, як є, а час покаже ще, як би воно мало бути.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
