– Так пробували ми вже жити окремо від матері! – зітхнувши, розповідає 25-річна Ксенія. – Два рази йшли на знімання. Повернулися…
Ксенії і Максиму по двадцять п’ять, в шлюбі півтора року, недавно народилася дитина. Живуть з батьками, точніше сказати, з матір’ю Максима. Площа дозволяє цілком: у свекрухи велика трикімнатна квартира.
Проте спільне проживання з мамою – справа не з простих. Особливо, звичайно, для Ксенії. Свекруха – жінка владна і безкомпромісна. Працює викладачем в коледжі і дуже любить всіх повчати.
Коли народилася дитина, стало і зовсім тяжко. Марія Дмитрівна хоче, щоб все робилося не згідно з сучасними методиками і поглядами, а «правильно», тобто так, як колись робила вона. Годування по годинах, сон в своєму ліжечку, прогулянки в будь-яку погоду і так далі за списком.
Ксенія – людина м’яка, відстояти свою думку не може. Зазвичай кажуть, що чоловік вибирає дружину, схожу на матір – але тут не той випадок. Ксенія – повна протилежність свекрухи. Не може ні слова проти сказати. Жити з мамою чоловіка їй неймовірно важко.
Але без мами жити не виходить. Ні, не Ксенії, а Максиму.
Коли мама поруч, у нього все чудово: з роботи додому, зарплату всю до копієчки в сім’ю, посуд миє, порядок наводить, з дитиною займається. Ідеальний сім’янин. Варто мамі зрушити брови – Максим тут же кидається усувати безлад.
На орендованій же квартирі починається інше життя – зустрічі з друзями, розтрати грошей на непотрібні речі. Ночі безперервно сидить за компом, потім спить до обіду, на роботу розбудити неможливо. Без мами Максим як інша людина. І чим далі, тим більше розбовтується. Жити з ним неможливо.
Все марно, Максим летить вниз з гори, і здається, нічим його не зупинити.
Всі спроби самостійності закінчуються однаково – Ксенія в розгубленості телефонує свекрусі, та приходить, робить синові виховну годину, і все знову стає на свої місця. І ось начебто ті ж слова, що Ксенія говорила, і ті ж думки, а сприймає він їх зовсім по-іншому. Визнає, що був неправий і треба братися за розум.
Мама забирає сина з сім’єю додому і там за кілька днів все налагоджується. Максим вчасно лягає і вчасно встає, на роботі у нього справи налагоджуються, з грошима якось все утрясається, начебто можна жити далі. Якщо не звертати уваги на розпорядження, що віддаються незаперечним тоном, на постійний контроль і на те, що Ксенія не хазяйка у них вдома…
Ксенія сама винна, звичайно, треба було дивитися, за кого заміж виходить. Але куди дивитися? Коли одружувалися, Максим жив з мамою і був просто ідеальним. Хто ж знав, що він без мами як без стержня всередині.
Але як тепер-то бути, коли вже сім’я і дитина? Може, молодий ще, двадцять п’ять за все, зміниться? Ну не буде ж так до старості жити під маминим контролем?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
