fbpx

Коли свекруха покликала жити до себе після весілля сина з невісткою, Наталя дуже зраділа, адже грошей не витрачатимуть на оренду, а для себе на житло відкладуть. Та чоловік це тоді підозріло застережив, ніби щось знав і недобре відчував: – Мама пустила нас до себе пожити, ми на її території, тому мовчи і нічого зайвого їй не говори

Наталя і Олег живуть в шлюбі вже 3 роки. І ось вже третій рік сім’я живе разом зі свекрухою – збирають на квартиру.

Таке рішення свого часу далося самій Наталі зовсім непросто. Проте вона вирішила трохи пожити з свекрухою разом, зате потім у них буде своє власне житло. Жити з мамою, тим паче, з чужою – не цукор зовсім, це так.

Але гарна економія при цьому на оренді квартири виходить дуже суттєва, тим паче в наш час, якщо ці гроші відкладати на своє житло, встати на ноги молодій сім’ї вийде набагато швидше, ніж платити чужим людям за житло. Квартира у матері Олега дуже простора, місця вдосталь для усіх, сидіти один в одного на голові не доведеться, відповідно, і суперечок особливих не повинно бути.

«Моя мама пустила нас до себе пожити, ми на її території, мовчи і нічого лишнього не говори їй!» – постійно нагадує Наталі її чоловік.

Ми сподівалися це не назавжди. Якщо добре слідувати своїм планом, вже через три роки у них буде перший внесок, і Наталя, і Олег зможуть думати про своє житло. Вже з трьома роками такого життя можна змиритися, тим більше, коли йти до своєї цілі.

Молоді переїхали до мами, і перший час жили досить-таки непогано в її квартирі. Наталя з Олегом старанно працювали, приходили додому пізно ввечері лише ночувати, мама вела господарство, в молоду сім’ю не лізла, та й накопичення у молодих йшло швидким темпом.

Сама Наталя лише тільки раділа, як вони з чоловіком гарно разом придумали, і щиро не розуміла, хто тільки складає ці недобрі історії про свекрух та їх невісток.

А згодом несподівано Наталя дізналася, що чекає дитину. Дитину молоді планували в принципі, але трохи пізніше – спочатку хотіли вирішити питання з житлом, зрозуміло. Голосніше за всіх за цю новину сприйняла свекруха – мовляв, поки ми з вами разом живемо, я буду допомагати.

От сподівалися, що Наталя дитятко народить, якийсь час посидить з малюком, а потім почне швиденько знову працювати, поступово залишаючи дитинку на бабусю. Три роки розтягнуться, можливо, на чотири тепер, але це не велика проблема, адже час в країні зараз дуже важкий, як було вже не буде.

Тільки от невдача, з того часу, коли Наталя сидить вдома в декреті вельми непогані спочатку відносини двох жінок стали чомусь псуватися просто прямо на очах. І чим далі, тим гірше, чомусь виходило так.

Свекруха з нетерпінням чекає повернення з роботи сина, скаржиться йому на невістку і впевнена, що він просто зобов’язаний робити своїй дружині зауваження.

– Дитина без шкарпеток, вікно відкрите, – перераховує мама усі нехороші дії своєї невістки. – А він, між іншим, сьогодні всю ніч погано спав. Сидить цілий день один на підлозі, а мама у нас в інтернеті досвідом ділиться, не зрозуміло чим, якщо чесно. Але Наталя ще й смачного дитині нічого не зготує, вона так не смачно готує, ото у тебе дружина така.

Олег досить таки неуважно слухає свою маму і ліниво киває головою їй у відповідь, перечити зовсім не хоче. А от Наталі така поведінка свого чоловіка не подобається, бо він не виправдовує її зовсім, а слухняно слухає лише свою маму.

Олег переконаний, що мама нічого поганого не робить: ну говорить, то нехай говорить собі. Кому гірше від її слів? Вони ж в неї живуть, тому можуть і помовчати спокійно, аби відносини гарні зберегти. Але Олег мовчить, і свекруха накручує себе все більше і більше, впевнена, що син її уважно слухає і підтримує її думку.

– Якби ти хоча б сказав, що не хочеш цього слухати! – сумно говорить потім в своїй кімнаті Наталя. – Чому вона вважає, що я погана мати? Я роблю для своєї дитини все, читаю йому, граю з ним, гуляю кожен день, годувала скажи їй! Чому я маю робити все, як хоче вона?

– Ой, розбирайтеся самі! – говорить у відповідь Олег. – Це ваші жіночі справи! Знаю я, що ти хороша мати. Але що ти хочеш від мене тепер? Щоб ще і я зі своєю матір’ю рідною без причини сперечався?

Орендувати зараз квартиру Олег не хоче, бо всі ці роки спільного життя з мамою вийдуть марними, бо на житло у них зараз грошей немає. Часи важкі, не хочеться останнє віддавати.

Тепер Наталя вже й не знає, чи варте таке життя грошей на оренду? Чи краще гроші втратити свої і віддати чужим людям за житло, ніж терпіти докори свекрухи? Чи, як кажуть в народі, аби не гірше і краще мамі мовчати такій, а гроші берегти, хай каже, що хоче, байдужими бути до неї?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page