fbpx
Життєві історії
Коли свекруха дізналася, що у мене є ще одна квартира, вона захотіла туди переїхати. Але я сказала чоловікові, що не збираюся вирішувати житлові проблеми його мами. Тепер свекруха зі мною не розмовляє і вважає мене невдячною

Мені 32 роки. Перший шлюб був студентським і швидко розпався, банально не витримавши побуту. До другого шлюбу я підійшла з успішною кар’єрою і двома квартирами. Одну я сама заробила, зробила там хороший ремонт, другу – невелику однокімнатну бабуся залишила у спадок. Я планувала її здавати в оренду.

Артем жив з мамою в невеликому приватному будинку. Раніше він з мамою і братом жив у квартирі, але потім брат обзавівся сім’єю і було прийнято рішення переїхати в приватний будинок. Будинок вимагав ремонту та постійних вкладень. Так і пішло: що зароблять, вкладають в цей будинок, то дах потік, то стіна промерзає…

Коли ми з Артемом зустрілися, відразу між нами виникли почуття. Відносини розвивалися стрімко, Артем з речами перебрався жити до мене. Весілля грати не стали, просто розписалися. Я чекала малюка. Кар’єра стала відходити на другий план, а я звикла бути самостійною і виставила другу свою квартиру для здачі в оренду.

І тут в гості зачастила свекруха. І в розмовах постійно проскакувала одна і та ж думка, що їй в будинку жити одній важко. Коли вона жила з сином, він і за ділянкою стежив і будинок ремонтував, а зараз вона не справляється. Спочатку свекруха пропонувала нам переїхати до неї, вона і з малюком допоможе, та й спільними зусиллями будинок відремонтуємо.

Вона яскраво описувала райське життя в своєму будинку, вийдеш з дому – все цвіте. Це не те, що панельна коробка з вікном. А дитині то як добре буде.

Зрозумівши, що мене ця пропозиція не вразила, була обрана інша тактика: «Допоможіть мені бідній, нещасній, я хворію, одна в цьому будинку, нікому не потрібна».

Виглядала вона досить здоровою, а я, як і раніше не вважала за потрібне втручатися в стосунки мами і сина, а також в їх майно. Але якось я запропонувала свекрусі продати будинок і купити квартиру, от турбот і буде менше. Але свекруха ображено сказала: «Не у всіх є можливість купити квартиру, за будинок дадуть мало, на квартиру не вистачить. Не в комуналку ж мені йти».

І тут якось дзвінок у двері: відкриваю – на порозі чоловік зі своєю мамою. Свекруха задоволена, зі своїм фірмовим пирогом. Сіли пити чай і свекруха видає: «Ми тут подумали з Артемом, а може мені переїхати в твою однокімнатну квартиру. Вона і до вас ближче, буду приїжджати з онуком сидіти, та й важко мені в домі одній. А мій будинок буде у нас як дача».

Свекруха сподівалася, що я щиро зрадію її пропозиції. Але у мене від її слів апетит пропав. Прийшовши до тями, я лише чемно сказала: «Ми подумаємо».

Але, як тільки за свекрухою зачинилися двері, я спробувала чітко пояснити Артему свою позицію: «Я все розумію, мама людина літня, але у неї є двоє дорослих синів, один з яких, живе в її квартирі, так чому я повинна вирішувати житлові проблеми твоєї мами».

Слово за слово, Артем образився: «Тоді яка ми сім’я, якщо у кожного свої проблеми?».

Квартиру я здала, гроші нам зараз не зайві, Артем продовжує допомагати своїй мамі в міру своїх можливостей. Свекруха ж на мене образилася. Так би все вдало склалося: вона в однокімнатну, а будинок як дача, де можна збиратися всією сім’єю влітку.

Тепер вона вважає мене невдячною і постійно налаштовує чоловіка проти мене. А я щиро не розумію, що я зробила не так.

Фото ілюстративне – psychologies.

You cannot copy content of this page