Багато років тому батько залишив Миколу з мамою одних, ще коли син, на той час, був зовсім маленький, він просто пішов до іншої, шукати з нею своє особисте щастя і зруйнував сім’ю.
Гроші він справно платив щомісяця для сина, але спілкуватися ні з своєю колишньою дружиною, ні з власним маленьким сином особливого бажання батько не мав.
Згодом у батька в його новій сім’ї вже були і син, і донька, він жив для них, тому на свою колишню сім’ю часу в нього не було, та й бажання не було давати їм якусь увагу.
Коли вже Микола виріс, став сам розпитувати у своєї мами про тата більше, знайшов його і став з ним спілкуватися сам, вважав, що має на це право, адже то його рідний батько, щоб там не було між ними з матір’ю колись, багато років тому.
Якось Микола навіть запросив батька на наше весілля, той прийшов на святкування зі своєю другою дружиною.
По ньому було дуже добре видно, що прийшов він зовсім якось неохоче, а моя свекруха, матір мого чоловіка, нареченого колись, весь день була сумною, видно, що їй непросто далося це свято, адже вона кохала колись його дуже, а він її залишив заради іншої, тому для неї це був важкий період в житті.
Мама Миколи якось дуже швидко постаріла, вона так важко працювала багато років, щоб у них з сином все було, намагалася все зробити якнайкраще для нього, щоб він не відчував, що без батька живе.
Загалом з ініціативи Миколи вони спілкувалися з батьком, хоча це було зрідка, адже ініціативи сам мій свекор до спілкування з рідним сином не мав.
А місяць тому батька мого чоловіка не стало, для Миколи це й досі неприємно. Чоловік ходить сумним, менше став спілкуватися, навіть зі мною.
Я трохи чекала поки він заспокоїться, адже розуміла, яка це втрата для нього і що значив батько для нього в житті, а вчора завела розмову про спадок.
Справа в тому, що мій свекор, рідний тато Миколи був людиною зовсім навіть не бідною, у нього і нерухомість є хороша, і шикарне авто.
Я, зрозуміло, сама сказала чоловікові, щоб він теж вступав у спадок, адже він його рідна дитина, яка має точно такі ж самі права, як і решта його дітей.
Але Микола дуже здивувався від моїх слів, сказав, що ні на що претендувати не буде, адже його батько зі своєю другою дружиною все разом заробляли багато років поспіль, копійки вдвох складали, йому не зручно тепер щось брати у них.
Я пояснюю чоловікові, що йому про свою сім’ю потрібно дбати: у нас кредит, його мама недобре себе почуває, вже в роках, її б в санаторій відвести потрібно, вона так багато робила для нього, йому тепер потрібно їй допомогти.
А Микола відмовляється від спадку і все, каже, що то чужа сім’я і він не має права туди лізти.
Але хіба немає у нього прав на спадок? Хіба батько йому нічого не винен лише тому, що він доросла людина? Хіба потрібно відмовлятися від спадку і не відстоювати право на нього в суді? Та чи вийде у нас щось відстояти?
Як вірно вчинити: поясніть?
Фото ілюстративне.
