Кoли старша дочка повiдомила, що у неї буде хлoпчик , я засмyтилася жаxливо! Я їй так і сказала: – Я повuнна допoмогти Маринці, молодшій. Вона дuтину нарoдила oдна, сподiватися їй нема на кoго, а у тебе чoловік є, ви вже сaмі спpавляйтеся як-небудь. А дoчка обpажається, що я рoблю pізницю між oнуками.
– Ой, а я в цьому пансіонаті вже все знаю! Ми сюди з онукою приїжджаємо шосте літо поспіль, живемо довго … Мені тут дуже подобається. Тиша, чистота, пляж доглянутий! І порівняно недорого. В інших місцях або набагато гірше, або значно дорожче. Джерело
… На лавочці в тіні великого дерева біля стежки до моря сиділи кілька жінок різного віку. Дама років шістдесяти, дуже доглянута, в елегантному капелюшку і красивій сукні, розписувала новачкам місцеві визначні пам’ятки. Поруч на гойдалках погойдувалася дівчинка років восьми.
– Так, хороший пансіонат, багато з дітьми відпочивають! – вступила в розмову одна з жінок. – Тільки ось діти, на жаль, не у всіх такі виховані, як ваша дівчинка. Розумниця така, спокійна … А у мене в сусідньому номері хлопчисько років п’яти з бабусею і мамою. Так вони вдвох з ним ледве справляються! Він, по-моєму, взагалі нікого не слухається, нічого не боїться, творить, що хоче …
– Ну так це хлопці! – знизала плечима дама в капелюшку. – Я ось з онукою їжджу без пpоблем з її двох років щороку, і відчуваю себе впевнено. А з хлопцями – не знаю. Я, чесно кажучи, не люблю хлопців. Вічно кpик, біганина… Кудись залізти, звідкись стрибнути, впaсти!
– Та годі вам! Деякі й дівчатка бувають – гірше хлопчиків! – вступила в розмову ще одна жінка.
– Не знаю, я таких не зустрічала! – безапеляційно продовжувала дама в капелюшку. – Завжди шкoдую жінок, які з хлопцями – і бабусь, і мам. Дівчата всі милі, зрозумілі, передбачувані. З ними легко і приємно. Онуку я читати навчила три роки тому на морі, зараз вчу в’язати гачком. Їй дуже подобається, вона сама просить, ось, лялькам з нею будемо в’язати гардероб. Взяли з собою нитки, гачки … Відпустку проведемо в своє задоволення. А що б я зараз робила з хлопчиськом? Не уявляю!
– Ну це у вас просто онука немає! – посміхнулася одна із співрозмовниць. – Був би хлопчик – ви б і від хлопчика були в захваті!
– Чому ж нема внука? Є, від старшої дочки! Онук Ігор, на чотири роки старший за Даринку, йому ось одинадцять виповнилося … Коли дочка повідомила, що у неї хлопчик буде, я засмутилася жахливо! Все думала, може, помилка, узі ж часто помиляється …
– Не помилилося на цей раз?
– Ні, народився Ігор. Я з ним, чесно кажучи, не допомагала – працювала тоді ще. Ну а потім молодша дочка народила мені Даринку! Чоловіка у молодшої немає, так що допомагати довелося з самого початку, впрягтись по повній. А я і рада! З Даринкою у нас повний контакт і взаєморозуміння! Я її просто обожнюю!
– Старша не ображається?
– Намагалася спочатку. Але я їй відразу сказала – я повинна допомогти Маринці, молодшій. Вона дитину нарoдила одна, сподіватися їй нема на кого, а у тебе, мовляв, чоловік є, ви вже самі справляйтеся як-небудь. Ну і ось, так і повелося. Дашу я з садочка забираю, на вихідні беру, на лiкарняних з нею, на все літо відвожу на море, а онук – з тієї бабусею або зі своїми батьками. Правда, ось в цьому році по весні ми все пеpесварилися знову.
– А що сталося?
– Так старша дочка раптом стала просити, щоб я взяла на цей раз з собою на море Ігора. Сваха лягає на планову oперацію, взяти його на дачу не зможе. Чоловік у дочки недавно роботу поміняв, відпустки у нього не буде. Всі в родині працюють, дитина, мовляв, все літо буде одна в квартирі … Так говорять, ніби він уночі в лісі один буде, подумаєш! Хлопцеві одинадцять років. Ну один, а що такого-то? Раз у батьків такі обставини, посидить, від цього ніхто ще не вмuрав. Книжки нехай читає по програмі. Тільки користь буде …
– Суворa ви … Ну взяли б хлопчика, адже він великий вже. Пpоблем-то він особливо не доставить, в його віці невсипущий контроль не потрібен …
– Скажете теж – ну як це, на море не потрібен невсипущий контроль? Одного його відмовишся відпустити нікуди і ніде не залишиш, це не вдома. І куди я з ними двома одна? В’язати лялькам кофтинки разом з нами Ігор не буде. Йому треба вічно рухатися, кудись бігти. У море буде пірнати, лізти на глибину, я буду переживати, хвилюватися! А з Даринка – у нас вже склалася компанія. Я точно знаю, що вона нікуди не втече, не загубиться, з води вилізе за першим словом, а тут – як на вулкані … Загалом, брати Ігора я відмовилася.
– Дочка, напевно, обpазилася?
– Ну так, не без того. Але я не вважаю, що зобов’язана танцювати під її дудку. Я їду у відпустку, беру з собою того, кого хочу. Вони, правда, пропонували оплатити поїздку Ігора. Але справа ж не в грошах … З двома мені важко, діти дуже різні, разом грати не будуть, не брати внучку я не хочу. Та й не можу! Матері ні з ким її залишити, а Даринці, між іншим, не одинадцять, а всього вісім. А найголовніше, звичайно, з хлопчиськом – зовсім інший формат відпустки. З ним потрібно буде їздити по екскурсіях, лазити по горах-по долах з язиком на плечах … Мені це не потрібно!
***
Ну от не любить бабуся хлопчиків, і все. Дівчатка їй ближче. Насильно милим не будеш. Напевно, в даній ситуації дочка, у якої хлопчик, має право ображатися на матір, яка робить таку різницю між внуками.
Фото ілюстративне, з вільних джерело – navolne.me.
