fbpx
Життєві історії
Коли сестра виходила заміж, бабуся дала їй чималу суму на весілля, а мамі вона оплатила значну частину ремонту в квартирі. Я не питала і нічого не говорила, моя справа була віддати щомісячний платіж. Подальша доля цих грошей мене не турбувала

Нещодавно не стало моєї бабусі. Моя мама вважала, що квартира, яка залишилася, має перейти їй у спадок. Але я її розчарувала, бо повідомила, що ще 5 років тому бабуся переписала її на мене, зробила дарчу.

Але помешкання не просто так мені дісталося: я купила його у бабусі. Ми домовилися, що я даю перший внесок, а потім буду полегенько виплачувати. Розстрочка у мене була на десять років, ця домовленість була усною. Теоретично я могла взагалі не виконувати ці зобов’язання, але совість би не дозволила так вчинити.

Ми жили разом. Продукти, побутова хімія, відпочинок – це все було на мені. Бабуся отримувала пенсію. Ті кошти, які я їй віддавала, вона витрачала на свій розсуд: накопичувала, потім допомагала або моїй молодшій сестрі, або мамі.

Коли сестра виходила заміж, бабуся дала їй чималу суму на весілля, а мамі вона оплатила значну частину ремонту в квартирі. Я не питала і нічого не говорила, моя справа була віддати щомісячний платіж. Подальша доля цих грошей мене не турбувала.

Мама про цю домовленість не знала, але тепер я чесно їй розповіла, що сплатила лише половину суми і мала б платити ще 5 років. А вона тоді сказала, що бабусин борг я тепер маю повертати їй. Я відмовилася, угоду я укладала не з мамою, квартира належить мені по документах.

Сестра встала на мій бік, вказавши матері на її неправоту: те, що належало їй за законом, вона майже отримала. Але бабуся в жодному разі не планувала залишати житло своїй дочці. Ремонт, побутова техніка та меблі – те, що їй було куплено з цих грошей, цілком достатня компенсація за неотриманий спадок.

Але мати уперлася: я її обійшла у спадковому плані і все тут. Мені телефонують родичі та її подруги. Соромлять. Прямим текстом заявляють, що я маю віддати мамі це житло. Найлояльніші пропонують продати нерухомість і поділити виручене на три частини – мені, сестричці та нашій матері.

Якщо скласти все, що було витрачено мною за цей час, то це майже вартість мого житла. Жодного разу ніхто не прийшов і не зварив бабусі каструлю супу! Навіть коли вона була в стаціонарі, я крутилася як білка в колесі, щоб встигнути і на роботу, і до неї.

Я вирішила продати цю квартиру, подала оголошення з продажу. Мама про це дізналася і впевнена, що я обов’язково поділюся з нею.

Не знаю, що робити. Може, не варто продавати? Але ж мені в цій квартирі спокою не буде.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page