В мене маленька сім’я, складається всього з трьох осіб: я, чоловік та наш синочок. Ось такий наш маленький, затишний світ, в якому лише найрідніші люди. Зате у нас величезна кількість рідні: рідний брат чоловіка і моя сестра Олена – вони обоє старші за нас. Батьки чоловіка і моя мама. Двоюрідні наші брати, сестри та їхні батьки: наші тітки та дядька. Загалом, родина чималенька.
Всі ці наші родичі живуть в нашому місті або в нашій області, якби не так далеко від нас. Колись ми трималися всі разом, дуже дружили між собою, але останнім часом з половиною рідні ми стали гірше чужих людей, так вийшло, що стосунки між нами не такі добрі, як були колись.
Є в народі така приказка: “Хочеш втратити друга – позич йому гроші!”. Тільки у нас з Миколою вийшло зовсім навпаки: “Хочеш зіпсувати стосунки зі своїм близьким родичем – відмов йому в грошах”.
Вся рідня у нас в основному прості та небагаті люди. Чоловіки звичайними робочими працюють або в таксі, серед жінок багато домогосподарок, які іноді шукають різні підробітки, щоб заробити якусь копійку для сім’ї.
А от ми з чоловіком не хотіли жити бідно, а вирішили шукати кращого життя, ми не хотіли рахувати кожну копійку, постійно економлячи на всьому, а розуміли, що варто прагнути до кращого і тоді життя буде в добробуті. Микола мій відкрив невеличкий магазин: побутові, господарські та садові товари. Пішли трохи гроші до нас з цієї справи, причому хороші. Прибуток довго чекати нам не довелося.
І тут ми почали часто чути прохання від своєї рідні: “Дайте нам якусь суму в борг, скоро віддамо!” Батькам нашим, звісно, важко відмовити, звичайно, але вони звертаються тільки в крайньому випадку, особливо мої свекри. Вони самі нелегко працювали все своє життя, знають, як це – заробляти гроші і, як непросто той сімейний добробут дається. Моя мама два рази просила в борг гроші у нас, але відразу ж віддавала в обіцяний термін, хоч нам і ніяково було брати у неї гроші назад.
Але наші брати і сестрички це щось, вони тепер про нас ніколи не забувають, хоча раніше навіть і не згадували про нас. У чоловіка брат любить добре відпочити, при чому не дешево. Але він не дуже часто щось просить у нас, звичайно: якщо він попросить гривень 500 і вчасно не віддасть, то відпрацює у нас вантажником, коли ми привозимо товар, з ним у нас зовсім ніяких питань не виникає.
А ось сестричка моя рідна мама чотирьох дітей. Рік тому, в 37 років вона стала мамою вчетверте і все на державу сподівається і на допомогу та підтримку інших людей та родини, все на допомогу якусь розраховує – а раптом їм там манна небесна за дітей посиплеться?
Сестра Мар’яна постійно просить у мене гроші в борг, скаржиться, що її чоловік мало заробляє, а їй потрібно сім’ю забезпечити і дітей годувати.
Ми з чоловіком гроші в борг сестрі завжди давали, але вчасно вона не повертає ніколи, жодного разу так не було. А ми якось товар в магазин новий привезли, нам його забирати потрібно і заплатити за все. Мар’яна то телефон не візьме, то говорить не зрозуміло що, аби виправдатися. Особливо мені це вже просто набридло: “Пошкодуй дітей моїх, сестричко – вони ж твої племінники рідні”. Я все прекрасно розумію, але ж це її діти. У мене тільки син, я розраховувала на свої сили!
Сестрі уся родина допомагає, вона вже звикла до цього і все сприймає як належне. Постійно хтось з родини у нас просить з чоловіком, і ми сидимо ні з чим, чекаючи повернення грошей.
А тут я якось з подругою говорила і кажу, що мене вже втомили ці позички – ніби рідним людям і відмовити непросто, адже вони знають, що у нас магазин, значить гроші є, а коли позичиш, то ще й просити потрібно щоб віддали, так не зручно просити назад свої власні гроші, ще й ніхто вчасно не віддає. А сестра взагалі віддає через раз. А подруга порадила, щоб я навчилася говорити просто – “ні”.
І після того ми стали усім відмовляти – мовляв, гроші є, але позичати ми нікому нічого не будемо, бо втомилися гроші чекати назад, ще й просити доводиться.
Відтоді родина відвертається від нас, усі ображаються. А найбільше прикро через те, що вже давно забулося ними, скільки добра ми з чоловіком зробили для своєї рідні.
Ми і помиритися хочемо з родичами, адже хочеться мати хороші родинні стосунки, але родичів у нас, виходить, цікавлять лише гроші.
Фото ілюстративне.
