fbpx
Життєві історії
Коли подруга народила донечку, вже не мала часу прибирати і готувати. Дуже часто було так, що в неї вдома взагалі не було що їсти, тому чоловік став ходити ночувати до батьків. Найбільше цьому раділа свекруха і сама стала забувати дорогу до неї

Моя колишня подруга, з якою я колись навчалася в університеті, рік тому народила донечку. Ми багато років з нею не бачилися, в декілька місяців тому зустрілися і я засмутилася, коли вона розповіла мені про своє життя.

З Мирославою ми познайомилися, коли навчалися в університеті. Вона була доброю, розумною та красивою дівчиною. Ми з нею добре спілкувалися, а згодом подружилися, навіть в гості їздили одна до одної додому.

Та коли закінчили навчання я вийшла заміж, у мене були інші інтереси, справи сімейні і, звісно, ми стали менше спілкуватися між собою. А потім й зовсім не бачилися і не говорили довго, у кожного своє життя.

А місяць тому ми з нею зустрілися, я аж здивувалася: вона так постаріла, сумна, в очах немає радості, як було колись.

Мені й питати не потрібно було, як у неї справи, адже видно було добре, що життя у неї не таке вже й просте.

Мирослава розповіла, що після народження доньки, від неї відвернулася вся родина і навіть чоловік, наче всі змовилися між собою. Подруга зараз залишилася просто сама і все робить одна, ледве справляється з усім.

Звісно, що з народженням донечки, як в молодої мами, зменшилася в рази кількість вільного часу. Мирослава весь свій час намагається присвятити своїй дитині, адже це зрозуміло. дитина потребує багато уваги, тому на прибирання і готування у неї дуже мало залишається часу. Часто буває так, що в дома у неї немає що їсти, вона не встигає приготувати.

Чоловік подрузі з дитиною і хатніми справами не допомагав, адже вважає, що це обов’язок дружини. Все частіше чоловік залишався ночувати у своїх батьків, мовляв вдома немає вічно що їсти, а мала дитина не дає спати. Свекруха теж перестала приходити, каже, що її сину вийшла недобра дружина.

Так, свекруха також перестала її провідувати. До того любила забігати на чай. А тепер забула дорогу до її квартири. Оправдовується тим, що не може нічого важкого піднімати, адже занедужала, але Мирослава і не просила її про це, можна просто посиліти поколисати дитинку, поки вона щось інше зробить.

А найприкрішим для подруги стало те, що від неї відвернулася рідна мама. Вона каже, що занадто молода, щоб весь час сидіти в няньках, доньку вона виростила, тепер і для себе хоче пожити.

Я співчувала Мирославі. Мені хотілося, хоч якось їй допомогти. Тому я приїжджала до неї майже щодня після роботи і гуляла з дитиною, часом ми робили це вдвох. Як сказала подружка, вона не стільки втомлюється від роботи, як від самотності. Їй хочеться час від часу просто з кимось поговорити, щиро все розповісти, що в неї на душі, чи мовчки разом попити каву.

Тому я вирішила, що допомагатиму Мирославі, скільки зможу. А далі, думаю, може, в неї життя налагодиться.

Та останнім часом це не подобається моєму чоловікові, Микола на розуміє, чому я маю щось робити для чужої людини і просить, щоб я краще проводила цей час зі своєю сім’єю, а не ходила до подруги.

Тепер я не знаю, як сказати про це Мирославі, їй буде непросто зрозуміти, чому і я відвернулася від неї.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page