Коли підросла донька, я дитячі речі нікому не віддавала, а випрала, склала їх і залишила для наступної дитини. А коли дізналася, що у мене буде хлопчик, вирішила їх продати. Ввечері зателефонувала якась жінка, сказала, що прийде за речами. Коли я відкрила двері – отетеріла. Вона теж мене впізнала. Зайшла взута до вітальні і почала оглядати мою квартиру.
Безкоштовними дошками оголошень користуються багато людей. Непотрібний манеж, обридлі джинси, дитячий одяг, старий фен, квіти або меблі. Продати можна все, що завгодно. За матеріалами
Історія мого продажу була б повсякденною і нічим не примітною, якби не одне але: Земля кругла. І приїхати за виставленою на продаж річчю може хто завгодно.
Добре, якщо це буде давня знайома, контакти якої давно загубилися, або колишня однокурсниця, спілкування з якою колись плавно зійшло нанівець.
Але на поріг може заявитися і такий покупець, який стане причиною купи проблем.
Зі своєю мамою та сестрою я не спілкувалася п’ять років. Історія досить банальна: спадок. На їхню думку – несправедливий. На мій погляд, все було чесно: одна бабуся залишила квартиру сестрі, друга – мені.
Але мамі треба, щоб квартира її мами дісталася їй. Віддавати житло я відмовилася: мама жила з сестрою, свою квартиру здавала.
Мою квартиру мама теж передбачала здавати, щоб вона могла звільнитися з роботи і присвятити себе онуку і внучці від моєї сестри. А собі на житло я повинна була заробити самостійно.
Розрив відносин не пройшов для мене безболісно. Досі прикро такий поділ: молодша дочка – улюблениця, а я так, збоку.
Бабусину квартиру я продала, купила подалі від центру, переїхала і почала робити ремонт. І один з робітників залишився в моїй квартирі: у нас зав’язалися стосунки. Ми довго сперечалися, де будемо жити, у нього або у мене.
У мене вийшло умовити майбутнього чоловіка перебратися до мене. Слава досі займається ремонтом квартир, не мільйони, звичайно, але на життя вистачає. Два з половиною роки тому у нас народилася дочка. Речі ми не віддавали, я їх випрала, погладила і залишила для наступної дитини.
Про те, що у мене буде хлопчик, я дізналася буквально пару тижнів тому. Дістала доччині дрібнички, перебрала. Нейтральне залишила, а дівчаче пакетом виставила на продаж: комбінезони, сукні, легінси, футболки та кофтинки з метеликами і феями.
Подзвонили мені в той же день, ціна була невеликою, швидше символічною. Співрозмовниця низьким голосом попросила нікому не продавати одяг, пообіцявши, що точно приїде. Поки я її чекала, ще раз перевірила речі, щоб були чистими і без дірочок.
В домофон подзвонили, я пішла відчиняти. А відкривши вхідні двері, я отeтepіла: на порозі стояла Катерина, моя сестра. Виглядала набагато старшою за свій вік, вся якась обірвана, ще пахло від неї дивно.
Вона мене теж впізнала. Не зраділа. Пройшла в кімнату у взутті, поцокала язиком:
– Добре влаштувалася!
Я взяла її під лікоть і вивела в коридор, запитала, чи буде вона брати речі. Катя кивнула, я передала їй пакети, вона дістала з кишені 300 гривень, кинула їх на підлогу і пішла.
Увечері я сходила в садок за донькою, а коли Слава прийшов додому, я вже заспокоїлася. Чоловік запитував про мою сім’ю, ще на самому початку наших відносин, я сказала, що не хочу про це розмовляти.
Про квартиру у спадок він знав і зробив відповідні висновки: сім’ї у мене немає. Він сам сирота, тому намагався не лізти в бoлючу тему.
Про візит Катерини я промовчала, а даремно. Адресy вона знала і повідомила матері. Мати не змусила себе довго чекати. Я думала, у неї совісті не вистачить до мене з’явитися. Але вона прийшла. У суботу, коли вся моя сім’я була вдома.
Я відмовилася запрошувати її в квартиру, але її покликав чоловік. Слава був в шоці. Він дивився на мою матір, переводячи погляд на мене:
– Мила, ну чому ти раніше не сказала, що з твоєю мамою все добре? У наших дітей є бабуся!
– У ваших дітей є не тільки бабуся, – відповіла йому мати, – ще тітка, дві двоюрідних сестри і братик.
Слава розпитував мою матір, вона своїм чіпким поглядом розглядала мою квартиру. Я бачила, як її кривить від достатку і хорошого ремонту.
Коли Слава їй сказав, що займається обробкою і ремонтом квартир, її очі загорілися, і вона відразу почала бідкатися, в яких нестерпних умовах вона з дочкою і внуками живе.
– Все зробимо в кращому вигляді! – пообіцяв їй Слава.
Коли вона пішла, я зітхнула з полегшенням. А чоловік накинувся на мене зі звинуваченнями. Сім’я, бачте, це святе. Як я могла мовчати. Він сказав, що я повинна радіти тому, що моя мама жива-здорова. Я розповіла чоловікові про причини нашого конфлікту.
– Жодна квартира не варто того, щоб відмовлятися від близьких! Ви, люди, у яких є рідні і близькі, їх не цінуєте! У нашої дочки є бабуся, у нашого сина буде бабуся! Як ти могла мовчати? – так відреагував Слава на мою розповідь.
Зараз він матері постійно телефонує, вони обговорюють майбутній ремонт двох квартир, маминої і Катерини. Він запросив їх до нас в гості повним складом, незважаючи на мої заперечення. Вони сиділи і посміхалися, всіляко обходячи мого чоловіка. А Катя мені на прощання сказала, що давно таких дypних чоловіків не бачила.
Слава мені не повірив. А вони побачили, що можна поживитися, і вдають з себе люблячих родичів.
– Вони – наша сім’я! – відмахується від мене чоловік.
А я, самі знаєте де, таку сім’ю бачила. Що мені робити? Як відкрити чоловікові очі? Чому він їх шанує? Бoюся того, чим все може скiнчитися.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
