В звичайному невеличкому селі жила проста звичайна сім’я. Марія з Іваном мали трійко діток, доньку Тетяну, та синочків Миколку та Петра.
Підростали швидко дітки на радість матері й батькові. А так, як батьки самі важко працювали, діти дуже допомагали їм. Микола з Петром по господарству працювали, а Тетяна прибирала в хаті, готувала вечерю і дорослим, і малим.
Дуже щиро раділи Марія з Іваном, що виховали таких хороших діток. Роки минають, як вода. Ось і вилетіли з батьківського гніздечка усі діти, як пташенята. Поїхали вчитися. Тетяна на фельдшера вивчилась, зустріла гарного хлопця, вийшла заміж, і залишилась жити в місті за багато кілометрів від рідної батьківської дому. Раділи щиро Марія з Іваном, чоловік гарний, заможний, добре буде донечці жити, щаслива випала їй доля.
Миколка також після навчання в технікумі на бухгалтера зовсім не захотів повертатись жити в село. В місті краще, і робота хороша для нього знайшлась, залишився жити там.
Тільки Петро після навчання летів додому, як на крилах, до своїх батька й неньки. Там його чекала Марічка, всі дівчата заглядалися на Петра, а він вибрав її, Марічку.
Одружившись швидко, залишились в селі. Купили невеличку хатину, щоб жити окремо від батьків, і полинуло їхнє життя потихеньку. Жили вони зовсім не багато, але не скаржились, працювали гарно з ранку до вечора, доглядали діток. Батьки вже на пенсії тоді були, гордість брала за діток, що так всім поталанило в житті, кожному випала доля щаслива.
А потім не стало батька. Тетяна та Микола поспівчували матері, та й поїхали жити кожен у свій дім, обіцяючи допомогти Петрові коштами по догляду за мамою.
Час минав швидко, Марічка втомлена бігала між двома хатами: вдома її чекало велике господарство, дітки малі, потім біжить до бабусі, погодувати, прибрати у неї потрібно теж. І так тричі на день, не скаржилась, бо шкодувала свого Петра, який працював з ранку до вечора. розуміла його, як ніхто інший. Допомоги від Тетяни та Миколи не дочекалися, не дзвонили й не приїздили провідати маму багато часу.
Робота забрала всі їхні почуття. На першому місці у них завжди були гроші. Микола разом із чоловіком Тетяни відкрили свою власну велику фірму по ремонту машин. Справи пішли вгору ще відразу, тому всю свою увагу приділяли тільки своїй справі.
На дзвінки Петра Тетяна відповідала незадоволено, обіцяючи наступного разу обов’язково вислати кошти, тому, що зараз не має, все вклали у свою справу. А про те, щоб приїхати провідати матір, чи забрати до себе, і мови не було. Не дочекалася старенька ненька Тетяни та Миколи, пішла собі у засвіти, коли біля неї сиділа поруч лише Марічка.
Не приїхали діти й попрощатися з мамою, часу не знайшли. Все організували Петра та Марічка, за свої кошти, тому що пенсія на маму вся йшла, і заощадити не вийшло.
Минуло пів року, треба спадок оформити, пішов Петро в сільську раду, і яке ж було його здивування коли він дізнався, що на батьківську хату мамою зроблений заповіт на Тетяну і Миколу, а хата переоформлена та виставлена на продаж. Родичі виявилися спритнішими.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
