Я в Італії вже 17 років, але лише нещодавно взялася за голову, і стала про себе думати. Мені вже 62 роки, ну скільки я ще зможу працювати? Ну аби до 70, і все.
Коли я це зрозуміла, то перестала висилати гроші сину і невістці, а вони образилися не на жарт, бо вже звикли до того, що тисяча євро щомісяця їм капає наче зарплата.
Я поїхала в Італію, коли син студентом був. В принципі, заради нього і поїхала, адже розуміла, що мушу своїй дитині допомогти. Я ж його сама виховувала, бо сімейне життя у мене не склалося, ми з чоловіком давно розлучилися, і ніякої участі у вихованні сина колишній не приймав.
Коли 12 років тому син мені зателефонував в Італію, і сказав, що планує одружуватися, то я дуже зраділа, і тут же приїхала додому. За 5 років я вже заробила достатню суму, щоб купити квартиру.
Свати були ошелешені, та й син теж, коли я на весіллі вручила молодятам ключі від двокімнатної квартири, вирішила такий от приємний сюрприз зробити.
Щасливі молодята стали собі жити, а я повернулася назад в Італію. Тепер я вже мала про кого дбати, бо майже відразу син сповістив, що я бабусею стану. Я онуку купила абсолютно все – від пелюшок до колиски.
Невістка пішла в декрет, працював один син, то я висилала їм все, що заробляла. Собі залишала хіба який мізер, на дрібнички.
Потім невістка народила ще двох онуків, і я чомусь взяла на себе функцію забезпечувати їхню сім’ю, бо вважала, що вони самі, з трьома дітьми, без моєї допомоги не справляться.
Донедавна я не задумувалася над тим, як жити буду, коли з Італії приїду. Але якось одна заробітчанка розповіла мені свою історію, що вона так само, як і я, все життя дітям своїм допомагала, а потім залишилася ні з чим, бо ніхто з дітей не приймав її до себе.
В результаті, в 70 років вона приїхала ще на 3-4 роки, щоб квартиру собі купити. Мені її було шкода, і її історія мене не те, що б налякала, а змусила задуматися про своє майбутнє.
Я вирішила, що не буду більше відправляти дітям гроші, а буду для себе складати.
Коли перший раз я не відправила сину 1000 євро, він мені в Італію сам зателефонував, щоб запитати, що сталося.
– Нічого не сталося, – кажу. – Просто хочу собі ремонт в будинку зробити, тому найближчим часом на мої гроші не розраховуйте.
Мої слова сина засмутили, але він мені нічого не сказав.
А через кілька днів мені невістка зателефонувала, хоча вона до того такого не робила, ніколи мені перша не дзвонила, і каже, що якщо я не буду їм допомагати, то вона з моїм сином розлучиться, бо сім’я у них велика, витрати чималі, а мій син сам не впорається. Тому, вона з ним розлучиться, і поїде до своїх батьків.
Тепер я не знаю, що робити. Знову відправляти дітям гроші? А як же я? Чи можу я бути впевнена в тому, що коли я повернуся, то син з невісткою подбають про мене належним чином?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
