Анна неабияк хвилювалася, адже видавала заміж свою єдину доньку, хоча, ще не давно, вже перестала вірити у те, що її донька ще буде щасливою.
Оксанка росла єдиною донькою в сім’ї Анни і Василя. Все, що придбали батьки, а нажили вони чимало, бо славилися багачами на все село, було для єдиної донечки.
Коли Оксана закінчила школу, поступила в інститут – дівчина завжди мріяла стати вчителькою. Відтоді усе і пішло в житті дівчини шкереберть.
Якось після сесії приїхала Оксана додому змарніла і сумна. Анна бачила, що щось недобре коїться з донькою, але списувала все на важке навчання.
Та якось донька не втрималася, розридалася на плечі у матері і розповіла їй про Павла, якого кохає понад життя.
Та хлопець, погравшись з нею в любов, кинув її. Якраз перед останнім іспитом подруга шепнула Оксані, що її коханий одружується з іншою, яка чекає від нього дитину.
Не повіривши у слова подруги, дівчина кинулася з розпитуваннями до Павла. А той лише зверхньо відповів:
– Ти, що, справді думала, що така, як ти, дівчинка з села, може серйозно мене зацікавити?
Ти знаєш, яка Христина вишукана, тобі до неї ще ой як далеко. І не намагайся – не наздоженеш. Тому повертайся в своє село і там шукай свою долю.
На канікулах Оксану було не впізнати, як не намагалася мама заспокоїти доньку – нічого не виходило, занадто важко дівчина переживала усе, що з нею сталося.
Анна ледь вмовила доньку повернутися на навчання, адже залишилось небагато, всього півтора року, а Оксана навідріз відмовлялася їхати в місто, де все їй мало нагадувати про втрачену любов.
Зібрала Анна доньку, відправила на навчання, а щоб легше їй було, домовилися з батьком забрати доньку з гуртожитку і зняти для неї квартиру.
Так і зробили. Господарем квартири виявився 30-річний Андрій.
Як потім з’ясувалося, чоловік був вдівцем, нещодавно втратив дружину, у нього на руках залишилася трирічна донечка.
Андрій переїхав жити до своїх батьків, які допомагали з донькою, а квартиру вирішив здавати.
Оксана відразу сподобалася Андрію, оскільки була дівчиною не лише розумною, але й дуже красивою. Прикипіла до неї і його маленька донечка.
Оксана часто після занять гралася з дитиною, набуваючи досвіду, який, як вона думала, пригодиться їй в майбутній професії.
Та Андрій розумів, що дівчина варта більшого, тому коли Оксана закінчила навчання і повернулася в село – не затримував її, відпустив, хоча за півтора року дуже звик до дівчини і навіть закохався.
Вже п’ять років Оксана працювала в селі учителькою. Після роботи дівчина замикалася у себе вдома.
Батьки не на жарт хвилювалися, адже донька рішуче відкидала залицяння усіх кавалерів.
В якийсь момент Анна вже втратила надію, що єдина донька подарує їй онуків.
Та якось до їхнього подвір’я приїхала автівка, Оксана якраз повернулася з роботи. Це був Андрій з Оленкою.
Дівчинка захотіла особисто приїхати до Оксани, щоб запросити її на свій день народження. Оксана не відмовила…
А потім все закрутилося якось само собою. Андрій був дуже уважним і люблячим, тому коли запропонував дівчині одружитися, Оксана відповіла згодою.
Весілля домовилися відгуляти в селі, невеличке, на кілька десятків найближчих родичів і друзів.
Найбільше цьому раділа Оленка, яка не переставала кликати Оксану мамою.
І ось, за два дні до весілля, в життя Оксани повернувся Павло.
Вона саме закінчувала останній урок, як побачила на шкільному подвір’ї його – людину, яка причинила їй стільки болю.
Як виявилося, життя з красивою і перспективною Христиною у нього не склалося.
Від спільних знайомих Павло дізнався, що Оксана виходить заміж, отож вирішив приїхати, і вберегти її від необдуманого вчинку.
– Я знаю, що ти досі кохаєш мене, – почав Павло. І я теж всі ці роки не переставав тебе любити. Давай будемо разом. Навіщо тобі зв’язувати життя з чужою дитиною. У нас свої будуть.
Оксана, вислухавши Павла, нічого йому не відповіла. Та слова хлопця посіяли в її серці серйозне сум’яття. І як тепер бути, дівчина не знала, що їй робити.
Анна першою помітила, що з Оксаною знову щось не так. Вирішила поговорити.
Коли почула розповідь доньки, і сама не на жарт розхвилювалася.
– Доню, тут тобі ніхто не порадник. Слухай своє серце.
В суботу на подвір’ї Анни і Василя вигравали весільні музики. Вони видавали заміж свою єдину доньку.
Поруч з нареченою стояла щаслива Оленка, яка нарешті знайшла маму.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
