Здавалося б, коли людина одружує, виходить заміж – створює сім’ю, то в багатьох людей життя змінюється кардинально.
Зовсім стає іншим побут, інші люди оточують вже, зовсім змінюється коло людей, які тебе оточують. Здавалося б, що життя після шлюбу ніколи не уде таким, як було до.
Але хіба це вірно? Невже так має бути? Чому не можна жити таким життям, якщо воно було щасливе у тебе до шлюбу. Чи обов’язково потрібно змінювати все?
Коли Олена вийшла заміж, то чоловік їй відразу сказав, що у неї взагалі не має бути ніяких подруг, адже у жінки, яка вийшла заміж і незаміжніх жінок зовсім різні інтереси, обов’язки та цінності. Мовляв, у них одні гулянки в голові, відпочинок, посиденьки, а не діти і сім’я, в першу чергу.
Олена чудово і сама розуміла, що тепер вона заміжня жінка і має весь свій час присвячувати лише своїй сім’ї. Ще й бабуся їй постійно говорила: чоловік – ось твоя найкраща подруга, до подруг своїх не ходи і їх до себе не клич.
Жінка таки згодом зовсім перестала спілкуватися зі своїми подругами, хоча вона раніше їх мала чимало і чудово з ними проводила час, відпочивала, їздили разом в цікаві місця.
А потім у подружжя З’явилася одна донька, згодом – інша, з різницею у два роки, і всю себе присвятила сім’ї.
Коли гуляла з маленькими дітьми, то всі знайомства її були, такі самі мами, як вона, з дітьми та колясочками.
А потім два друга її чоловіка Валентина розлучилися. Діти, звісно, залишилися з мамами, зрозуміло, так же буває майже завжди: один друг повернувся жити до мами своєї, а від іншого дружина пішла до своїх власних батьків, він і залишився собі спокійно сам холостякувати.
Відтоді Валентин дуже часто став спілкуватися зі своїми друзями, проводити з ними досить таки багато часу, а їх дружини, навпаки, відвернулися від Олени зовсім, чомусь навіть не хотіли спілкуватися з нею, вважали її зрадницею, хоча вона сама не розуміла чому. Хіба вона перед ними чимось завинила?
Валентин з друзями відпочиває після роботи, на вихідні на рибалку їздить, а сама Олена все рідше бачить чоловіка вдома.
Виходить так, що вона постійно втомлена, зайнята дітьми і домашнім побутом, навіть відпочити немає з ким, бо чоловік з друзями у вихідні, а їй навіть дітей немає на кого залишити.
А, натомість, сам Валентин чудово себе почуває. У нього друзів багато та знайомих, досить таки цікаве життя.
Тоді дружина сказала чоловікові, мовляв, ти казав, щоб я ні з ким не дружила, а сам весь вільний час кудись біжиш до друзів своїх, маєш час на себе і не загружений домашнім побутом, як я.
Валентин виправдовувався, що це зовсім різні речі, і він ні на кого не проміняє дружину. Мовляв, вона ж мати, то й має бути з дітьми.
І тепер ось так якось вийшло: Олена всю себе присвятила домівці, побутовим речам та дітям, навіть не має з ким поговорити і випити кави в кафе, а чоловік спокійно щовечора біжить до друзів, йому з ними цікаво проводити час.
Чи варто жінці всю себе присвячувати дітям і хатньому побуту? Чи правильно це?
Фото ілюстративне.
