Не завжди потрібно зважати на думку людей, навіть рідних.
– Мені, звісно, щиро шкода свою доньку Оксану, бо у неї чоловік недобра людина. Одружився він, діти у нього є, а чим годувати свою сім’ю йому якось байдуже, виходить, він про це навіть і думати не хоче. Донька моя Валентина в декреті навіть одного року не сиділа, сказав, щоб дружина йшла працювати. Гаразд би ще на якусь хорошу роботу, а то – підлогу мити. Я аж засмутилася, коли дізналася про це, – стала говорити мені тітка Ніна, з якою ми не бачилися давно.
Сім’я у Оксани наче така собі звичайна, середньостатистична: чоловік, дитина, кредит. Дитині тільки недавно лише виповнився рік, і Оксана сиділа поки в декреті.
Грошей до недавнього часу їм з сім’єю дуже не вистачало, хоча вони й економили добре. Кредит в свій час вони брали з нуля, не маючи зовсім грошей за душею, практично без першого внеску, тому виплати по кредиту зараз у них дуже суттєві, дві третини зарплати чоловіка виходить. Але жити ж молодій сім’ї на щось теж потрібно, і краще вже віддавати гроші за своє власне житло, ніж платити за оренду маленької квартири без ремонту зовсім чужій людині.
Коли Оксана з чоловіком лише тільки но взяли кредит, то ситуація у них в сім’ї була зовсім іншою: і Оксана сама мала роботу і працювала, і у чоловіка Дмитра була непогана робота і підробітки хороші. Тоді здавалося – далі буде тільки краще, тому подружжя вирішило взяти кредит на своє власне житло, адже плани у них були суттєві. Але, згодом, все пішло не за планом – відразу після того вони дізналися, що Оксана чекає дитину, яку планували взагалі, якщо чесно, вони лише років через п’ять, Дмитрові підробітки зовсім скінчилися, і інші знайти їм зовсім не вдалося, до того ж певні гроші довелося витратити на народження немовляти і на саму дитину теж. Тобто життя внесло у їх плани свої корективи, від чого життя їх змінилося повністю, тепер, виходить, зовсім інша справа.
Але Оксана зі своїм чоловіком зовсім не скаржаться. Ось уже місяць минув, як дружина, щоб поправити фінансову ситуацію в їх маленькій сім’ї, влаштувалася працювати прибиральницею в розташованому поруч маленькому магазинчику. Прибирає жінка там двічі на день – рано вранці і вдень, під час сну дитини. З дитиною в цей час, поки мама миє підлогу, сидить мати Оксани, вона живе дуже близько біля них, в сусідньому будинку.
З однорічним онуком вже немолодій матері сидіти трохи таки важко, і просто так сидіти з ним вона б не взялася, але зі сплячим, так вже й бути, сидіти якусь годину-другу вона погодилася – хоча без особливого ентузіазму і з купою умов для своєї рідної доньки.
Якщо Оксана вчасно не може вкласти дитя спати, то беруть вони його в коляску і мама катає її навколо магазину де працює донька, поки сама Оксана миє там підлогу. Одним словом викручуються вони, як можуть, як в них виходить зараз.
Оксана своєю роботою цілком задоволена: їй не говорять приходити хвилина в хвилину, графік трішки вільний, бо знають, що мале дитятко в неї і ситуація в житті складна, завжди йдуть на зустріч, може вона прийти у 8 годин, а може й в 9, ніхто їй і слова зайвого не скаже, роботу вона свою виконує сумлінно, нею задоволені повністю. Головне – вона має зробити свою справу, прибрати за день два рази. Вранці Оксана миє ретельно, а ввечері – просто швиденько все протирає, і всі задоволені. Тобто не переробляє.
На дорогу знову ж таки не витрачається – ні часу, ні грошей, все під боком, адже близенько живе. Гроші вона заробляє невеликі, для когось, можливо, зовсім так просто смішні. Але для сім’ї Оксани, в їх ситуації непростій – суттєві. Відразу зітхнули з чоловіком, стало жити трохи легше. І настрій став кращим, і жити простіше, і їсти смачніше почали. Ні, все-таки працювати – було правильним рішенням.
І все б добре в сім’ї, тільки от оточуючі.
Щиро кажучи, коло спілкування у Оксани, в зв’язку з народженням дитини, далеко не саме широке. Мама, тітка, пара таких же подруг у дворі з малими дітьми, з якими рік разом проходили з колясками. Звичайно, всі знають добре, що Оксана вже вийшла на роботу заробляти гроші. І все, як одна, постійно дорікають:
– Прибиральницею? В звичайний маленький магазин? З двома вищими освітами? А чоловік що говорить, що він каже на це?
А от саму Оксану засмучують ці розмови.
– Як чоловікові не соромно? – в один голос говорять всі. – Він, значить, о сьомій вечора вже з роботи йде і на диван сідає, відпочиває вдома, а дружина прибиральницею працює в малому магазині, щоб немолода мама ще з дитиною сиділа? Мав знайти підробіток сам, якщо така вже ситуація виникла. Але дружину відправляти відра тягати і ганчірками махати – нехороша справа.
Оксана навіть спілкуватися з людьми перестала, яка їм справа до її життя, чому їй усі дорікають, навіть рідна мама? Яке їм діло де вона працює?
Фото ілюстративне.
