Коли Оксана повернулася з заробітків в село, всі подруги та сусідки просили позичити грошей. А поза очі шепталися: – Он, Оксана приїхала з-за кордону, такі тисячі там заробляє, нічого не роблячи. Хіба то робота, суп чи картоплю зварити. Коли Оксана знову їхала, казала знайомим, щоб їхали з нею, вона може їх влаштувати на гарну роботу, і житло найде. Та відповідь сусідів дуже засмутила жінку

Я живу в невеличкому селі, є у мене подруга, Оксана. Декілька років тому Оксана поїхала закордон, і влаштувалася на роботу кухарем в готель вахтовим методом. У неї був дуже добрий керівник, завжди шкодував заробітчанок, і частенько дозволяв їхати додому, до рідних. Так сталося і того дня. Оксана у відмінному настрої збиралася додому і розповідала начальнику, який скаржився, що не може знайти хороший персонал:

– Ось побачите, я вам людей 10 з села привезу, коли розповім, скільки можна заробити тут. Для нашого невеличкого села, це шалені гроші. Там й за рік того люди не заробляють, що я у вас за місяць.

За пару місяців роботи кухарем, живучи в одномісній кімнаті для персоналу при готелі, моя подруга Оксана, зібралу чималу суму. Жінка накупила різних смаколиків, гостинців, і щасливою збиралася до рідних на Батьківщину.

І тепер вона була налаштована позитивно і рішуче. Бо хто ж відмовиться від таких грошей при нормальних умовах роботи і хорошому керівникові, чесно виплачує зарплату і не штрафує без кінця через дрібниці.

Оксана, зібравши сумки, поїхала додому на три тижні.

Через три тижні вона повернулася. Прийшла до начальника і повідомила трохи з сумом, що 10 людей, як вона обіцяла йому, з нею не приїхали. Навіть одного працівника не вдалося знайти, Оксана повернулася одна.

Сусідки і знайомі приходили, розмовляли на лавці, за чаєм і в магазині. Усі раділи, коли побачили знайому. Жалілися, як важко живеться їм в селі, що роботи немає, а якщо і вдасться комусь знайти, то платять тут дуже мало. Всі намагалися позичити у оксани грошей, хто до зарплати, а хто до пенсії.

А за очі шепотілися:

– Он Оксана приїхала з-за кордону, такі тисячі там заробляє, нічого не роблячи. Хіба то робота, суп чи картоплю зварити.

Але в підсумку так ні одна не захотіла поїхати працювати за великі, для місцевих, гроші.

У кого, як згодом виявилося, слабке здоров’я, у кого кури, у кого – тридцятирічний син без нагляду пропаде, хто просто мовив з насмішкою:

– Це ще їхати кудись треба, мені воно навіщо?

Всі заздрили Оксаниним заробіткам, а бажаючих попрацювати і заробити у селі не знайшлося.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – natasha-fisher.livejournal.com

You cannot copy content of this page