Мій чоловік Дмитро і його двоюрідний брат Анатолій майже ровесники, Анатолій на пів року старший за нього. Свекруха та її рідна сестра тітка Василина постійно вихвалялися своїми синами, хто з них кращий. Все з’ясовували, чий син краще вчиться, успішніше спортом займається, престижніше роботу знайде і більше зароблятиме.
-Нас з Анатолієм всі ці роки таке суперництво тільки і смішило, іноді втомлювало, – розповідав мені мій Дмитро, – нам було абсолютно все одно, але матері наші не здавалися, вони продовжували робити свою справу.
Коли тільки ми зібралися з Дмитром одружитися, Анатолій ще ні з ким серйозно не зустрічався, а ми подали заяву до РАЦСу і стали підшукувати собі житло для оренди, зрозуміло, були і подальші плани на дітей і житло в кредит.
– Ні, не подобається мені, – сказала рідна тітка чоловіка, – мій Анатолій собі кращу дружину знайде, з квартирою, щоб не жити в орендованих кутках.
Це все було три роки тому в селі, де жила мама моєї свекрухи і тітки Дмитра. Всім своїм виглядом тітка давала мені зрозуміти, що таку дружину, як я вона для свого сина не хоче.
– Ти, доню, не будь такою, – навчала тоді свою дочку бабуся чоловіка, – не твоє діло, не варто лізти в сім’ю дітей, я до вас ніколи не втручалася.
Через рік після нас зібрався одружуватися і сам Анатолій.
– Ось ви усі тільки погляньте, – пишалася тітка, – я ж казала вам! Подивіться на нашу Оленку! Красуня, розумниця, дівчина з дуже хорошої сім’ї.
Оленка, наречена Анатолія дійсно була дуже яскравою дівчиною, доглянута, впевнена в собі. До бабусі Дмитра і Анатолія вона на традиційні посиденьки приїхала на своїй розкішній машині, вивантажила пакети з делікатесами і подарунками.
Тітка Дмитра пишалася дружиною свого сина, а я вже тоді чекала дитину, мені було не до того і на фоні Олени я виглядала сірою мишею.
Свекруха моя дорогою додому була замислена, а потім сказала:
– Так, молодець племінник, таку дружину знайшов, а ти, з дитиною та з дружиною, до старості на орендованих квартирах будете жити. Не могли спочатку вирішити питання з житлом, потім вже діти, раз за душею ні гроша!
Дмитро тоді посперечався з мамою. На весілля до Анатолія він пішов один, я була вже на 9-му місяці.
Чоловік особливо нічого і не розповідав, я сама потім бачила фото. Розкішне весілля, а гості сильно відрізнялися. Немов невидима доріжка розділила гостей з боку нареченого, які виглядали скромно і запрошених з боку нареченої.
– Так, сім’я у Олени, – говорила мама Дмитра, – батько якийсь великий підприємець, дочці на весілля трикімнатну квартиру подарував, з ремонтом, меблями та технікою.
Минуло 2 роки, наш син підростав, ми все ж взяли кредит на житло за допомогою бабусі Дмитра, яка додала нам грошей на перший внесок. З Анатолієм і його матір’ю ми практично не бачилися, свої турботи і було не до того.
Ми знали, що брат чоловіка влаштували працювати у фірму тестя. Що вони їздять відпочивати, а Олена поки не хоче бути матусею.
А тиждень тому ми зібралися за місто, до бабусі, яка святкувала свій 75-й день народження. Анатолій з дружиною не приїхав, а тітка Дмитра, яка приїхала одна, була тиха і сумна.
– Олена знайшла собі іншого, вони зараз розлучаються, Анатолія звільнили з роботи, – сказала тихо вона.
Оце так поворот!
– Онучку мій золотий, – свекруха так мило засміялася до мого сина – ось розплатимося за квартиру і за сестричкою твою матусю відправимо, так?
Я так зрозуміла, що я знову – улюблена і хороша невістка, гідна її сина, який не засмутить Дмитра.
Своє змагання свекруха у сестри виграла. Але мені на душі чомусь сумно від того.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – reservehall.
