Мені 45 років і я опинилася в дуже неоднозначній ситуації. Хтось мене засудить, але можливо хтось і зрозуміє. Нещодавно мені довелося продати свій будинок і поїхати з свого села. Не судіть мою сповідь занадто строго, я і так зважилася виговоритися тільки в інтернеті, тому що тут це можна зробити анонімно і не буде засудження з докорами.
Я вийшла заміж в 21 рік, все і почалося з мого невдалого заміжжя. Чоловік мій часто приходив додому нетверезий і влаштовував мені веселе життя, але я терпіла це цілих дев’ять років. Коли він приходив додому в такому стані, я забирала дітей і йшла до мами. Але він знаходив мене і там і не соромився навіть у моєї мами вдома влаштовувати сцени.
Одного разу навіть зачепив мою маму, яка мене від нього захищала. Я перестала ховатися у неї після цього. Іноді ночувала у сусідів, іноді і на вулиці, щоб не турбувати людей своїми проблемами. Свекруха до мене і до дітей ставилася добре. Не раз намагалася вплинути на свого сина, але він нікого не хотів слухати.
Рідного батька мого чоловіка давно не стало, він теж любив оковиту, і свекруха знову вийшла заміж. Її чоловік – вітчим мого чоловіка – був набагато молодший за неї. Жили вони нормально. Своїх дітей у нього не було, тому він дуже був прив’язаний до наших дочок і вважав їх своїми онуками.
Одного разу я не витримала чергової сцени, яку влаштував мені чоловік в нетверезому стані і зважилася і подала на розлучення. Свекруха хоч і розуміла, що з ним жити неможливо, але все одно була цим незадоволена. Адже без сім’ї її син зовсім пропаде. І мала рацію: через три роки мого, тепер уже колишнього чоловіка не стало.
Зі свекрухою ми продовжували спілкуватися. Свій будинок вона заповіла моїм дітям, хоча у неї ще був онук. Але її старший син був забезпечений житлом і не оскаржував заповіт, що, погодьтеся, дуже рідко буває. Так ми і жили, я більше не влаштовувала своє особисте життя, всю свою любов і турботу я віддавала дітям.
Старший брат мого чоловіка, який відмовився від спадщини в нашу користь, поставив нам умову, щоб ми доглядали за його матір’ю, тому що вона почала хворіти. Не було і дня, щоб я або діти до них не зайшли. Але все пережите не минуло для неї безслідно і моєї свекрухи два роки тому не стало. Моя старша дочка якраз збиралася заміж, тому ми вирішили, що вона з чоловіком переїде жити в будинок своєї бабусі, моєї свекрухи.
Тепер я приходила до них допомагати дочці, особливо після народження дитини. І ось одного разу я полола там город, коли прийшов до мене вітчим мого чоловіка і запропонував мені жити разом. Був він на дванадцять років старший за мене, але не це мене зупиняло.
Це ж село і «що скажуть люди» грає величезну роль. Моя мама була категорично проти такого мого заміжжя. Як можна вийти заміж за свекра? Але несподівано мене підтримали мої діти. Вони дуже його любили і вважали своїм дідом. І ми розписалися. Продали будинок і поїхали жити до нього на батьківщину. Живемо разом вже сім років і я не шкодую, що вийшла за нього заміж. Шкодую тільки про даремно витрачені роках першого заміжжя.
Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.
