В свої 54 роки я була змушена кидати все і їхати за кордон на заробітки.
А все тому, що моя молодша дочка вважала, що я їй нічого не дала, в той час як її старшу сестру я житлом забезпечила.
Дочки мої вже дорослі, старшій, Вікторії, 30 років, молодшій, Тетяні, 27, вони обидві вже заміжні, мають по двоє дітей.
З старшою дочкою у мене чудові стосунки, а от з молодшою ніяк спілкування не ладиться.
Весь час я чула закиди з її боку: «Ти мені квартиру не купила», «Ти мені життя зіпсувала» і все в такому роді.
Я б може і рада була щось дати доньці, але не мала такої змоги.
Я стала вдовою ще тоді, коли діти були маленькими, то ж ростила я їх одна, працювала дуже багато, щоб у них все було.
Не можу сказати, що мені все вдавалося, але ми вижили, і це головне.
Коли дівчата виросли, не стало моєї мами, мені в спадок залишилася маленька квартирка в центрі міста, куди оселилася моя старша донька.
Я вважала це справедливим рішенням, адже вона першою вийшла заміж, і пішла жити окремо.
Але моїй молодшій доньці це не сподобалося, вона вважала, що бабусину квартиру я мала б поділити між ними двома.
Сама я жила в двокімнатній квартирі, тому, щоб заспокоїти молодшу доньку, я їй пообіцяла, що коли вона вийде заміж, то зможе привести чоловіка до нас, адже це колись буде ї квартира.
Але чекати молодша дочка не хотіла, вона вважала, що якщо я старшій сестрі дала окреме житло, то я повинна і її окремим житлом забезпечити.
Тетяна вийшла заміж і стала наполягати на тому, щоб я продавала свою квартиру і купувала дві однокімнатні.
Але зробити це було не так просто, бо потрібно було додати ще певну суму, якої в мене не було.
Тоді дочка мені запропонувала, щоб я їхала на заробітки в Італію, навіть сама все організувала.
Їхати я не дуже хотіла, адже планувала доробити на роботі до пенсії, та дочка так наполягала, що я була змушена все кидати і їхати на заробітки.
Тетяна з чоловіком стали жити в нашій двокімнатній квартирі, там і внуки народилися.
За 4 роки важкої праці мені вдалося назбирати необхідну суму для покупки квартири, тому в цьому році я нарешті приїхала додому і стала шукати підходящий варіант.
Але в Італії я все обдумала, і вирішила, що квартиру куплю собі, адже дочок житлом я забезпечила.
Старша дочка і слова мені не сказала, вони з чоловіком молодці, продали бабусину квартиру, і стали будувати невеликий будиночок.
Для цього вони обоє багато працюють, і не чекають на мої гроші, Вікторія вдячна мені за бабусину кватиру, яка стала для них добрим стартом.
А от молодшій, Тетяні, я знову не вгодила, вона хоче, щоб я її впустила в нову квартиру, адже вона світліша і просторіша.
Коли я їй прямо сказала, що цього не буде, вона на мене дуже образилася, навіть говорити зі мною не має бажання.
В підсумку виходить, що моїх старань молодша дочка так і не оцінила.
Так порожньо в душі. Зовсім її бачити не хочу. Може, і пройде цей стан, напевно пройде, але зараз так.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.