5 років тому не стало мого чоловіка. Мені ще немає зараз і 50-ти років.
Дочка моя вийшла заміж в іншому місті, рік тому народила онука. Завжди у нас з донькою були чудові стосунки, ми були, як подруги з нею завжди.
Перший час, влітку, коли я була у відпустці, постійно їздила до своєї доньки з зятем, везла їм різні гостинці, намагалася допомогти, чим тільки можна.
В цей же час ми з моїм другим чоловіком стали жити разом у мене, так склалася доля, що я знайшла добру людину, з якою вирішила разом прожити своє життя. А дочка моя проти нього взагалі.
І якось поступово вона розгнівалася на мене, стала звинувачувати, що я не допомагаю виховувати онука.
Я сама була мамою, і розумію, що їй дуже важко бути 24 години з дитиною, зять працює з раннього ранку до пізнього вечора.
І з кожним днем гірше і гірше, зараз і їздити мені до них заборонила. Ні фото, ні відео онука не присилає. Якийсь замкнутий круг у мене зараз склався.
Вона хоче, щоб я жила сама і всю себе присвячувала її сім’ї і дитині. Таке враження, що я не маю права на своє власне щасливе життя.
Дуже важко мені на душі. Поки вихід знайти не можу, не розумію, чому донька так реагує, адже я теж хочу бути щасливою, а не сидіти одна в чотирьох стінах. Я ж теж ще молода жінка і маю право на своє жіноче щастя. Можливо, у когось була подібна ситуація. Порадьте, що мені робити? Я не розумію чому моя дитина ось так ставиться до мене.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
