Ще й не так давно у Євдокії було досить велике господарство. З чоловіком обоє були працьовиті, роботи не цуралися ніякої.
Чого тільки в них не було у великому хліві та на городі, усі сусіди задивлялися на їх господарство, адже все у них до ладу було. Адже подружжя разом так легко давало всьому раду: всюди чистота та добробут.
У Євдокії з чоловіком тільки одна донька була, тому вся батьківська праця та турбота віддавалася лише їй.
А потім Івана не стало, ще й не старенький чоловік був, та доля так склалася і сільське подвір’я потихенько спорожніло. Після того Євдокія сама спродала свиней, бо важко було біля них ходити одній, потім качок, гусей та індиків, бо не було зерна. Залишила лише одну корівку, яка їй, як рідна була, з нею все ніяк не могла розпрощатися та десяток курей.
Донька Євдокії – Віра, вже давно доросла, свою сім’ю має, чоловік та син.
Євдокія все, що мала, старалася передати доньці і зятеві в місто з села, постійно великі сумки пакувала.
Поки могла.
Якось наближався день народження онука Євдокії, вона знала, що він мріяв про телефон. Вона добре розуміла, що вже старенька, сили не ті, якраз саме час продати свою корівку, годувальницю свою, до якої вона так звикла за всі ці роки. Євдокія і сумувала, що розлучається з корівкою і раділа, що її до себе забирає сусідка, вона хороша господиня дуже, корівці в неї добре буде.
За корову жінка отримала 15 тисяч гривень. Залишила собі 5 тисяч, спакувала сумки і поїхала з сусідом в місто.
Грошам донька з онуком були раді: Євдокія між ними розділила навпіл. Гостинці дістали, в холодильник поставили. Матері, з далекої дороги, насипали супу, зробили чай.
На тому вся гостина матері в рідних закінчилася, бо зять вже замовив квиток на автобус в село для тещі наступного дня. Донька просила матір, щоб вона зрозуміла їх, в суботу будуть святкувати день народження дитини, будуть гості, запросили багато знайомих та друзів, а квартира у них маленька.
Приїхала Євдокія в село з самого ранку, першим автобусом. Зайшла в порожній хлів і засмутилася. Тепер вона стала зовсім сама, залишилося лише тих 5 тисяч гривень з корівки. Так прикро від того, на що проміняла свою Калину? Вона була старенька, така ж як Євдокія. Хоч було до кого заговорити на обійсті, а зараз немає.
Фото ілюстративне.