fbpx
Життєві історії
Коли не стало бабусі з дідусем, після них спадщина залишилася – квартира, гараж, дача, і накопичення. Я в тій квартирі єдиний був прописаний, бабуся завжди говорила, що вона мені дістанеться. Але мама вирішила інакше

Я в сім’ї не єдина дитина, у мене є ще дві сестри. Так уже вийшло, що я все частіше став жити у бабусі. До кінця 11 класу я повністю до неї перебрався. І під час навчання в університеті жив у бабусі з дідом. І коли у мене з’явилася дівчина, спочатку я її з ними познайомив, а потім вже представив батькам.

А наша мама всю свою любов і турботу віддавала моїм сестрам. Грошей давала, звичайно, але мені і мама була потрібна. Добре, що у мене хоч були бабуся з дідусем.

Минув час, я одружився, у нас з дружиною народився син. Живемо, я працюю, дружина в декреті. Жили ми на знімній квартирі, а на свою планували збирати.

З мамою трохи стосунки налагодилися, вона мною нарешті пишається, та й дружину мою вона полюбила, каже, що хороша невістка їй дісталася, роботяща та наполеглива.

Коли не стало бабусі з дідусем, після них спадщина залишилася – квартира, гараж, дача, і накопичення. Я в тій квартирі єдиний був прописаний, бабуся завжди говорила, що вона мені дістанеться.

Але мама вирішила інакше. Давай, каже, продамо всю нерухомість, та гроші на дві частини розділимо. Тобі і сестрі, а наймолодшій сестрі гроші з ощадного рахунку залишимо. Я погодився, адже чесно треба ділитися.

Все у мамині руки віддав. А за пів року дізнаюся, що мама квартиру давно продала, сестрі купили житло в іншому місті, і вже навіть закінчують ремонт.

Я був дуже здивований, адже ми домовлялися про зовсім інше. Мама постійно мені говорила, що нема покупців, а сама все провернула за моєю спиною.

А щоб я не образився, вона віддала мені 50 тисяч гривень. Тобто вона продала квартиру, машину і гараж, а мені з цього всього перепало неповних дві тисячі доларів.

– Так, квартира ж дорога, ремонт хороший, – пояснює мама. – Ну ми тобі потім допоможемо, коли ви квартиру купуватимете.

Я дуже образився, і в запалі сказав, що не потрібна мені така допомога.

Мама взяла та й теж образилася. Вже 10 років минуло, а ми не спілкуємося ні з нею, ні з моїми сестрами. Ніхто, звичайно, мені не допоміг, сам кручуся.

Ось так буває. Спадщина дуже зіпсувала наші стосунки, навіть не знаю, чи можна в моїй ситуації ще щось виправити?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page