Вийшло так в моєму житті, що я доглядала свою стареньку бабусю сама.
Я, правду кажучи, сама живу в місті, але в суботу чи неділю завжди старалася приїжджати до своєї бабусі.
Бабуся в хаті могла щось трохи робити сама, але коли я приїжджала, то готувала їй щось смачненьке, прибирала гарно скрізь, привозила їй різні овочі і фрукти, щоб вона тиждень мала що їсти.
Город бабуся вже сама давно не обробляла, господарство не тримала вже теж.
Але й забрати її до себе я не могла, так як жила з чоловіком в невеличкій однокімнатній квартирі.
Та й вона не особливо хотіла залишати свою сільську хатину, казала, що не хоче їхати зі свого дому не зрозуміло куди.
Я не можу сказати, що бабуся мене дуже любила, але вона постійно говорила, що хата її дістанеться мені за те, що я допомагаю їй і доглядаю за нею на старості років.
Бабуся постійно скаржилася мені на своє життя, вона любила, щоб я шкодувала її.
Іноді давала мені трохи грошей на продукти, хоча багато чого я купувала за власні гроші для неї.
А потім моєї бабусі не стало, на жаль.
Я сама організувала прощання з нею.
Прибирати після людей в хаті до мене прийшла сусідка і вона, випадково, обмовилася, що моя бабуся позичила велику суму грошей одній жінці в селі, вона часто приходила до неї, коли мене не було.
Якби сусідка не сказала мені це того дня, ніколи б ніхто про це й не дізнався про це.
Виходить, що чужа людина знайшла підхід до старенької бабусі і гроші взяла у неї.
Я дуже здивувалася, бо й гадки не мала, що в бабусі було стільки грошей.
Я відразу пішла до тієї жінки і відразу стала просити, щоб вона повернула ті гроші.
Тітка Галина, так її звати, відразу пообіцяла їх віддати.
Але через місяць принесла мені лише 3 тисячі гривень, сказала, що більше грошей в неї немає, що я маю бути вдячна, що вона хоч це віддала.
Тітка Галина мені пояснила, що позичала гроші не в мене, а в бабусі і віддавати вона мені нічого не має, вона нічого не винна мені, а оскільки бабусі моєї вже немає, то й гроші їй нікому повертати.
Тепер я навіть не знаю чи можна повернути позичені гроші, адже, виходить, поки я годувала бабусю за свої гроші, вона їх віддала чужій зовсім людині.
Чи є ще шанс у мене повернути ту суму, яку бабуся віддала тій жінці?
Я ж маю право на ті гроші. Хіба ні?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Зараз моїй мамі 59 років, а татові – 63. Вони ще гарно живуть, працюють, все можуть робити. Але мама щодня мені говорить, що я маю доглядати її на старості років, вони з татом покладаються лише на мене. Хоча в них є ще син, але вони не люблять невістку
- Я повернулася в Україну, продала будинок своєї бабусі, і всі гроші віддала свекрусі. Вона не могла повірити, що після всього, що відбулося між нами, я її пробачила, та ще й допомагаю
- Мені останнім часом син скаржиться постійно на свою дружину, просить, щоб я з нею поговорила, адже вона хоче, щоб він більше заробляв, лише гроші в неї на думці. Я дуже в добрих стосунках зі своїми сватами і невістка завжди слухає мене. Та я з Оксаною не буду говорити, бо знаю добре, що всі родина заздрить мені
- Моя подруга Валентина нещодавно з Італії повернулася, 7 років на заробітках там була. Приїжджала дуже рідко додому, бо сеньйора лежача, зате старанно гроші висилала дітям та чоловікові. Приїхала додому не з порожніми руками, везла гостинців італійських багато та 5 тисяч євро. Подвір’я своє ледве впізнала, але не впізнала чоловіка
- В минулу суботу син приїхав і сказав, що йому треба 6 тисяч гривень на нову куртку. У мене були ці гроші, але я собі хотіла взуття на весну купити. Але переконала себе, що синові треба більше, тому я вирішила дати йому ці гроші, за це попросила прибрати біля хати і скопати грядку. Син сказав, що добре, але навіть не рушив з місця. В результаті я я йому сказала, що якщо він не збирається допомагати, то може не приїжджати