fbpx
Життєві історії
Коли нам з чоловіком було дуже важко і не вистачало грошей на життя, моя мама покликала нас жити до себе. У мами гарна простора квартира, вона живе одна, а я єдина у неї дитина. Ми з чоловіком щасливо заїхали до неї, але я гадки не мала, що на нас там чекає

Довго думала перед тим, як все ж вирішити написати сюди.

Звісно, що все зважити важко, але думаю, що можливо мене погляд зі сторони направить у правильне русло, адже зараз так склалося життя, що маю своїх купу проблем, а як їх вирішити, поки не знаю.

Так склалося, що заміж я вийшла досить таки молодою, мені було 19 років.

Чоловік мій Анатолій всього на рік старший від мене. Але він завжди був серйозною і відповідальною людиною, я ще помітила це відразу.

Ми обоє не заможних сімей, батьки наші звичайні люди, середнього достатку, але особливо допомогти нам не мали чим, тому ми сподівалися лише на себе та на свої можливості.

Ми з Анатолієм відразу влаштувалися обоє на роботу і думали, що в першу чергу потрібно забезпечити гарне майбутнє собі, багато працювати, економити і відкладати.

А з дітками тоді вирішили почекати трохи, адже розуміли, що не на часі це нам.

Але таки скоро дізналися радісну новину, що я чекаю дитину.

На жаль, єдине про що ми шкодували тоді, що так і не встигли самі стати на ноги.

Ми з Андрієм дуже добре обоє розуміли, що тепер я буду сидіти вдома, а потім декрет, а працюватиме лише один чоловік.

Зарплата у мого чоловіка не дуже велика була, але оренда дуже велику частину її забирала, ми розуміли, що коли з’явиться дитя. нам просто не буде на що жити.

Тому ми вирішили переїхати жити до моєї мами, вона давно запрошувала нас.

Я моєї мами велика двокімнатна квартира, вона світла, простора, місця вистачить усім.

Так як я у мами єдина донька, то зрозуміло, що більше ніхто не претендує на другу кімнату в квартирі, так як мама живе у ній сама.

Я тоді дуже сподівалася, що це рішення покращить нам життя, адже ті гроші, які ми платили за оренду залишаться в сім’ї і ми непогано зможемо ще жити на них. Ще й зможемо трохи грошей відкласти.

Забігаючи на перід, хочу сказати, що це напевно було одне з моїх найгірших рішень.

Ми з чоловіком раніше жили у іншому краю міста, хатні домашні роботи ділили на двох, кожен чимось займався після роботи, обов’язки свої ми не ділили ніколи.

Нам так добре було разом, адже разом їздили на роботу, потім готували разом, а на вихідні прибирали, а потім мали багато часу для спільно і цікавого відпочинку з друзями чи наодинці.

А коли переїхали до мами, змінилося все.

Вона готує смачно і багато, в усьому мені вдома допомагає, навіть каже, що прибирати буде сама.

Я спочатку була їй дуже вдячна, але скоро стала помічати якісь недобрі зміни зі сторони чоловіка.

Мама абсолютно все хоче робити сама, вона в мене активна, турботлива,
хоча й сама має роботу.

Я їй постійно кажу, що робитиму сама, буду з чоловіком і прати, і прибирати, і готувати.

Мама каже твій батько в мене ніколи не готував, то не чоловіча робота.

Таке враження, що мама опікає нас, наче малих дітей, все запитує, все хоче контролювати, всюди лізе, завжди хоче бути попереду.

Мама так нас опікає, що витісняє мене зовсім на другий план.

Тепер мій чоловік взагалі ні в чому не приймає участі, він взагалі не бере участі в побуті.

Я з чоловіком дуже вдячна своїй мамі за допомогу. Ми в мами вже 5 років живемо.

За цей час у нас з’явилося двоє діток, але чоловік навіть поняття не має проводити час з дітьми.

Анатолій просто не розуміє навіщо це робити, якщо це все спокійно робить бабуся сама.

Він просто повертається з роботи, вечеряє на кухні і лягає на диван відпочивати, навіть тарілки за собою не прибере.

У нас раніше такого ніколи не було, ми все робили разом. А зараз мама постійно каже що сама все зробить.

Я мамі намагалася пояснити, що це не правильно, адже ми з чоловіком маємо робити багато речей разом.

А мама мене заспокоює, он не скаржся, твій батько нічого такого ніколи не робив і я не скаржилася ніколи.

Тепер я розумію, чому мій тато не робив нічого.

Мама не розуміє, що я хочу теж якоїсь свободі дій і чоловіка хочу залучати до домашньої роботи, не має він лежати пів дня і на вихідних, ми маємо бути зі своїми дітьми і робити все по дому.

А нещодавно я мамі сказала, що ми переїдемо на орендовану квартиру, бо я скоро виходжу на роботу.

Так мама плакати стала, мовляв, я невдячна дитина, вона стільки всього робила для нас.

Мені сумно, що мама так і не зрозуміла мене, хоче повністю нас контролювати.

Як тут бути мені? Як і з чоловіком жити своїм власним життям, щоб мама не втручалася і не ображалася?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page