Коли Світлана виходила заміж за сина багатого агронома, мати її, Марія, бігала по селу, як заведена. все у людей скупляла, замовила доньці пошити гарну весільну сукню.
Марія коровайницю привезла з міста, щоб меню на 200 чоловік склала. Для весільного застілля продала корову, троє свиней, а двоє залишила людям на частування.
Усім сусідкам хвалилася багатим зятем Михайлом, за яким мало не по п’ятках бігала, а вже, як сватам годила, то вже всі люди відверталися, бо не хотіли того бачити.
На весіллі мало не пів села гуляло, свати з родичами з міста приїжджали. А після гуляння в понеділок Світлана поїхала жити до чоловіка в місто.
Пів року ще Марія віддавала борг родичам, бо подарувала молодим велику суму грошей.
А через сім місяців донька повернулася додому в село, вже чекаючи дитину. Чоловік сказав, що в нього є інша, сільська дружина йому не пара, бо в люди з нею соромно вийти, лише знає, що на кухні товктися, а на підборах навіть ходити не може, перед людьми не зручно.
Тоді Марія дуже пошкодувала, що не хотіла, щоб ще в молодості донька вийшла за Петра, простого сільського тракториста з бідної сім’ї. Марії з чоловіком він відразу не сподобався, бо живуть вони в маленькій хатині, аж 7 чоловік. Петро ще був тоді молодим, лише почав працювати трактористом у фермера, гроші заробляв непогані, але своєї хати ще не пристарався, тому Марія не хотіла, щоб донька мала бідного чоловіка. Світлана була дівчиною дуже спокійною, хоча вони щиро кохали одне одного з Петром, та вона послухала своїй батьків, які наполегливо просили вийти заміж за сина багатого агронома.
Тепер Марія добре розуміла, що залишилася без грошей, а донька повернулася додому, ще й дитину чекає. Як тепер людям в очі дивитися.
Коли на вулиці стемніло і в селі люди полягали спати, щоб ніхто з сусідів не бачив, Марія побігла до Петрової хати. Стала просити чоловіка і його батьків, щоб засватав її доньку. Бо чоловік її виставив з міської квартири і привіз назад в село додому. А Світлана вже чекає дитину. Батьки Петра були дуже добрими людьми, посадили Марію за стіл, а самі стали радитися з сином.
На щастя вирішили одружити своїх дітей, бо вони й досі щиро кохали одне одного.
Петра Марія забрала до себе, тепер вона разом з дітьми виховувала свого онучка. Щодня вона дякує своєму зятеві, він дуже добра людина, справжній чоловік, надійний та турботливий.
Тепер Марія натішитися зятем не може, усім людям його хвалить, а про першого давно забулася. Лише осад в душі залишився, що ще дуже давно розлучила своїх дітей. та добре, що доля звела їх знову.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
