fbpx

Коли ми з Юрком одружилися, він забрав мене жити до себе. Жили ми втрьох: я, Юрко і його мама. Свекруха моя дуже полюбила мене, в усьому допомагала, готувала і прибирала після нас. Жилося мені у них добре. А потім Юрко став затримуватися на роботі, вихідні теж міг проводити не в дома. Я довго мовчала, ніколи не очікувала, що моя свекруха сама все скаже своєму синові за мене. Що вона стане на сторону чужої людини

Я зі своїм чоловіком Юрієм зустрілася більше десяти років тому. Він працював таксистом, а я – бухгалтером. Одного разу він підвозив мене на роботу, так ми і познайомилися з ним тоді. Приємний і ввічливий водій сподобався мені відразу.

Я часто його викликала, щоб він підвіз мене додому, або на роботу. Потім ми стали зустрічатися частіше, а потім і весілля зіграли.

Після весілля я переїхала в його квартиру, жили ми з мамою мого чоловіка. З Валентиною Сергіївною у нас склалися дуже добрі відносини. Вона добре прийняла мене. Ми були як справжня мати і дочка. Жінка підтримувала мене у всьому і була цілком мною задоволена. Незабаром у нас народився син, і я пішла з роботи і постійно перебувала вдома.

Жили ми зазвичай, як і тисячі інших сімей. Чоловік працював, я займалася вихованням дитини і всіма домашніми справами, в чому мені завжди допомагала свекруха.

Не можу сказати, що чоловік не був уважний до мене або був нехорошим батьком. Просто він багато працював, і його часто не було вдома. Тому, він мало приділяв нам часу.

Відпочивав він, найчастіше, в компанії своїх друзів та хороших знайомих. Міг трохи затриматися після роботи з ними, без попередження, але не більше того. Вихідні Юрій проводив на дивані, перед телевізором. Згодом, як це буває, мене почало дратувати таке проведення часу, адже до нас не було зовсім ніякої уваги. Я висловлювала йому своє невдоволення постійно. Як не дивно, Валентина Сергіївна прийняла мою сторону, а не сторону свого сина. Вона говорила чоловікові, що він повинен приділяти родині більше часу і допомагати мені в вихідні. Чоловік наче зовсім не чув мене.

У його звичках нічого не змінювалося, він жив як раніше. А моє невдоволення росло. Я ображалася на нього, і у нас постійно виникали різні непорозуміння з цього приводу. Мені не подобалося, що він постійно працює, а заробляє мало. Здавалося б, звичайні сімейні претензії. Тим не менш, вони часто приводили до суперечок в сім’ї. Свекруха постійно шкодувала мене і також дорікала свого сина.

Якось непомітно ми з нею об’єдналися і стали перевиховувати її сина. Якщо я починала розмовляти з чоловіком щодо того, як він себе поводить, свекруха відразу приєднувалася до мене і говорила, що я в усьому маю рацію. Ось так, разом ми і висловлювали своє невдоволення.

Коли чоловік бував удома, ми завжди давали йому якісь дрібні доручення – винести сміття, розвісити випрану білизну, сходити в магазин, допомогти на кухні. Мені здавалося, що це звичайні речі і він теж має нам допомагати, але Юркові це дуже не подобалося, він робив це зовсім без всякого бажання. Мовляв, він багато працює, втомлюється на роботі. А тут ще ми, зі своїми проханнями з усіх сторін. Тим більше, що це жіноча робота і ми удвох зі свекрухою могли впоратися з нею і без нього. Але, нам хотілося привчити його допомагати нам, і ми не відступали.

Згодом, чоловік став повертатися додому пізніше звичайного. Ми дуже віддалилися. У вихідні він міг піти з дому на весь день. Думаю, він просто не хотів слухати наші повчання.

Так тривало кілька років. Ми зі свекрухою постійно вмовляли чоловіка, щоб він більше часу приділяв своїй сім’ї, а він уникав нас. Зрештою, чоловік вирішив по-своєму.

Одного разу, він повернувся додому, і ми з ним розмовляли, як завжди. На що Юрко сказав відразу, що більше так він не може. Він втомився від наших повчань і хоче пожити один. Чесно, я була дуже здивована, я не чекала такого від нього ніколи. Я не думала, що все може закінчитися ось так. Чоловік зібрав речі і пішов з дому. Пізніше я дізналася, що він жив у друга, а потім орендував окрему квартиру.

Після тієї події минув цілий місяць. Нещодавно, я бачилася з ним. Ми поговорили, і він сказав, що одному йому набагато спокійніше. Його ніхто не повчає і нічого не вимагає. Повертатися додому він поки не готовий, навіть говорити про це не хотів. Не знаю, чи зможемо ми знову стати родиною або це кінець нашій дружній сім’ї? Невже, ми зі свекрухою зробили щось не так, і тепер наш шлюб зруйнований?

Я просто хотіла, щоб Юрко більше часу приділяв мені, своїй мамі і дитині, а не друзям і телевізору. Чи вдасться мені повернути все хоча б, як було?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page