fbpx
Життєві історії
Коли ми з сестрою були ще дітьми, батько на роботі познайомився з якоюсь жінкою. Вона була молодшою за нашу маму на цілих 10 років. Тато покохав її і пішов від нас жити до неї. Батько зовсім нічого не взяв у нас, лише свої речі. А коли минули роки, я дізналася всю правду про його життя з тією жінкою від своєї бабусі

– Мама – моя найближча й найдорожча людина в світі, вона завжди такою буде для мене! – розповідає про себе 32-річна Мар’яна. – всім, що ми з моєю рідною сестрою маємо, ми зобов’язані нашій рідній матусі!

– А батько?

– Батько? Живий-здоровий він, ще й не старий і відчуває себе напрочуд чудово. Я так думаю. Ми з ним багато років не спілкуємося, звичайно, так життя склалося. Але й я бачити його не хочу, і нічого знати про нього – теж. Він просто зрадив нас, мені непросто зрозуміти, як можна так вчинити з найріднішими людьми.

– А що сталося у вашій сім’ї?

– А що з чоловіками трапляється ближче до сорока років? Сивина в бороду. У нашому дитинстві батько наш ще зустрів іншу жінку, на десять років молодше мами, і пішов до неї. Мені тоді було десь 15 років, а сестрі моїй то й взагалі – 7. У нас була просто ідеальна сім’я до того. Тато з нами займався постійно, всьому він нас вчив. Коли ми з сестрою хворіли, біля нашого ліжка наш батько тоді сидів цілодобово. Усе нам купував. У день зарплати вів нас з сестрою в магазин, і – вибирайте, мовляв, дівчата, що душа ваша бажає, все вам куплю, що лиш попросите зараз. І купував, звісно, наш батько ніколи нічого нам не шкодував. Мама сварила його потім, а він – ну вони ж дівчатка, принцеси мої, красуні. Ми з сестрою його просто обожнювали.

– Зрозуміло. А потім?

– А потім з’явилася ця Ірина. Познайомився він з нею на своїй роботі і закохався. Пішов до неї, а нас залишив. Правда, пішов буквально в чому стояв, майно не ділив, все нам залишив. Спочатку ніхто не вірив навіть – ні в школі, ніде. Перепитували – мовляв, твої батьки розлучилися? “Не може бути, ти, напевно, жартуєш! Нічого собі жарти”. Що відчувала наша мама – не передати й словами. У себе вона не могла прийти пару років точно. Через це, я вважаю, і занедужала вона, на жаль, потім. Все-таки дуже мама нашого тата кохала. Так більше нікого у неї потім і не було, вона залишилася самотньою, все життя, після того, як тато її залишив, вона присвятила лише нам з сестрою.

– А батько твій, він як?

– У батька нашого якраз все нормально, все в шоколаді. Живе з цією Іриною він й досі, у них дочка-школярка, здається. Скільки їй зараз? Напевно, років 15.

– А дітей від першого шлюбу свого, значить, залишив і забув?

– Ну, якщо чесно говорити, всі роки він намагався з нами спілкуватися. Гроші привозив нам чималі. Мати навіть і на аліменти не подавала, по-моєму. Дзвонив постійно, запитував про нас, цікавився нами. До школи приїжджав, ходив біля неї кругами майже щодня. Подарунки часто передавав через нашу бабусю. Хоча я йому говорила, що мені нічого від нього не потрібно взагалі! Навіть і зараз намагається щось там налагодити, каже, що хоче нам допомогти, чим зможе. Почуття провини у ньому, мабуть, залишилося по сьогоднішній день. Ну так йому і треба! Я йому пробачати щось не збираюся, я не можу забути ти роки, коли він нас залишив і ми жили без нього, а наша мама без чоловіка. Тому що він – зрадник. Залишив дружину і двох маленьких дітей!

– Але ж виходить, що дітей принаймні не залишив ваш батько! Ти ж сама кажеш – і квартиру залишив вам з матір’ю, і гроші давав, і дзвонив, спілкуватися намагався всі ці роки, виходить, що він не відмовлявся від вас ніколи.

– Ой, перестань, не треба мені було таке спілкування! Мені батько потрібен був в прості і не дуже моменти мого життя, який мешкав разом зі мною в дитинстві. Щаслива мама, яка б дула поруч зі своїм чоловіком, повна сім’я. Він все зруйнував заради своєї примхи. Ну і нехай буде щасливий тепер без нас – якщо зможе, він нам зараз не потрібен зовсім.

Чи мають право діти в подібних випадках ображатися на свого батька – не за себе, а за те, що він “зрадив їх маму”? Зруйнував сім’ю, можливо, мама занедужала, а він думав лише про себе, чомусь з дітьми не пішов?

Або ця справа стосується виключно матері, його дружини, і ображатися чи ні може тільки одна вона, а Мар’яна поводиться нерозумно? Мені важко зрозуміти її. А чи правильно вона чинить по відношенню до свого батька?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page