Коли ми з чоловіком розслабилися, адже наші діти вже дорослі і відносно забезпечені, і ми нарешті вирішили пожити для себе, так ні з того, ні з сього моя мама раптом заявила, що заміж виходить і приведе свого чоловіка до нас. Мама останніх років 10 зустрічається з одним чоловіком з нашого села. Я думала, їх обох все влаштовує – ходять один до одного в гості, в неділю разом в церкву йдуть, на курорт кілька разів разом їздили, але потім кожен йшов до себе додому, але ні – вони вирішили розписатися

Не подумайте, що я скаржуся, просто хочу почути думку збоку, чи правильно вчинила моя мама?

Мамі моїй 68 років, мені 48. Все життя я прожила поряд з нею, відколи вийшла заміж.

Двох дітей народила, але діти мої вже дорослі – і син, і донька живуть окремо. Ми з чоловіком їм по квартирі однокімнатній купили.

Мій чоловік в свій час на заробітки за кордон їздив, і заробив спочатку на одну квартиру, а потім на другу, так що ми вважаємо, що свій батьківський борг ми виконали. А захочуть діти чогось більшого, то нехай працюють, і будуть мати, ми їм дали, я вважаю, непоганий старт.

І ось, коли ми з чоловіком розслабилися, адже діти вже дорослі і відносно забезпечені, і ми нарешті вирішили пожити для себе, так ні з того, ні з сього моя мама раптом заявила, що заміж виходить і приведе свого чоловіка до нас.

Мама давно вдова, і останніх років 10 вона зустрічається з одним чоловіком з нашого села. Дядько Михайло приблизно її ровесник, також вдівець, живе в нашому селі разом з своєю розлученою донькою і внуками.

Я думала, їх обох в їхньому віці все влаштовує – ходять один до одного в гості, в неділю разом в церкву йдуть, на курорт кілька разів разом їздили, але потім кожен йшов до себе додому.

Все змінилося, коли донька дядька Михайла надумала заміж виходити і привела зятя додому. А той чоловік з характером виявився, і погано вживається з тестем. От моя мама і вирішила, що пора Михайлу до неї переїжджати. А щоб уникнути людського осуду, то вона навіть планує з ним розписатися.

Я пробувала її відговорити від цього необачного вчинку, але марно.

– Михайло що, тобі заважати буде? Ми з ним житимемо в своїй хаті, а ти в своїй, – виправдовується мама.

І це правда, у нас два різні будинки, але ж знаходяться вони на одному подвір’ї! Мама живе в меншому, старому, а ми з чоловіком (ну і з допомогою мами, звичайно), збудували новий будинок, в ньому і живемо.

Тобто, перетинатися на одній кухні ми з ними не будемо. Але я в принципі не розумію, навіщо моїй мамі це заміжжя на старості років? Людського осуду вона боїться! Та люди поговорять і перестануть, а нам жити разом!

А про мене мама подумала? Як я, в разі чого, потім маю відстоювати своє право на спадщину, якщо Михайло стане її офіційним чоловіком?

Мама плаче, каже, що я її не люблю і не бажаю їй щастя.

А я вже просто і сама не знаю, які слова підібрати, щоб їй пояснити, що не треба їй цього.

Мама моя дуже добре виглядає на свій вік (років на 10 молодшою точно), і так само почувається. Вона мені каже, що поки ще в силі, то хоче насолодитися сімейним щастям, якого у неї не було.

А мені що робити? Змиритися? І чекати, що з цього вийде…

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page