З Дмитром ми розлучилися, коли старшій нашій донечці було всього лише 4 роки, а молодшій доньці виповнився лише рік на той час.
Цей час був досить таки непростим для мене: я хоч і була на той час в декреті, але дуже втомлювалася по господарству – вранці вставала перша, готувала сніданок, чоловік йшов на роботу і відводив старшу донечку в садок, а молодша на моїх руках на цілий день залишалася, а потрібно було мені ще і прати, і прибирати, і так цілий день, я була заклопотана домашніми справами з ранку до вечора.
Ввечері Дмитро, коли повертався з роботи, забирав дитину з садка, вони приходили додому, а я вже вся така втомлена була, а ще вечерю попереду всім потрібно поставити, всі поїдять – а мені купа посуду потрібно перемити, одяг прати і на ранок щось готувати. Допомогти мені було зовсім нікому, бабусі та дідусі живуть далеко, все доводилося робити мені самій, і виходу ніякого не було, принаймні я його не бачила на той час.
Через постійні мої втоми, у нас з чоловіком все частіше виникали непорозуміння. Можливо, і я десь палицю перегнула, іноді навіть шукала причину, щоб випустити пар і заспокоїтися трохи, після наших таких довгих та недобрих голосних розмов.
Дуже часто моя мама мені дзвонила і казала, щоб я заспокоїлася, щоб чоловіка не втратити, а то залишуся сама з усіма своїми проблемами та негараздами. Я їй відразу ще тоді відповіла, що нікуди чоловік не дінеться – у нього двоє дітей, але мама мені сказала, що чоловіків не можна дітьми тримати біля себе, якщо вдома немає спокою і одні докори від дружини щодня, то нічого не допоможе втримати чоловіка в сім’ї. Я на той час своїй мамі не вірила, але вона виявилася права.
Один раз чоловік перед вихідними привів додому старшу дочку, а я почала з ним сперечатися, що він їй неакуратно шарфик зав’язав. Слово за слово, Дмитро образився на мене і пішов з дому, правда, всі гроші залишив, нічого абсолютно не взяв. Тоді мене ще врятувало те, що моя сусідка теж водить свого сина в той же садок, вона і мою дочку брала з собою щоразу, тому мені з цим клопоту менше було.
Під час розлучення нам нічого ділити не доводилося: квартиру і все майно, нажите разом, Дмитро без слів нам залишив з дітьми. Він без проблем погодився на аліменти, платить вчасно, ще й подарунки дітям на свята купує. Залишилося тільки звикнути, що тато нас залишив і більше разом ми жити не будемо.
Згодом я почала звикати, хоч і неприємно це мені було дуже, я ще намагалася повернути свого чоловіка назад в сім’ю, але він не захотів повертатися в родину. Раніше приходив на вихідних, гуляв з дочками у дворі. Я до цього часу готувала щось смачненьке, запрошувала на вечерю, але він не залишався, приводив дітей додому після прогулянки і йшов.
Так тривало приблизно рік, поки наш татко не зустрів іншу жінку і навіть згодом одружився з нею, у нього тепер була своя сім’я. Дмитро став рідше приходити до дітей, в основному спілкується з ними по скайпу, або просто по телефону.
Цього року старша дочка пішла в школу, лінійки не було через обмеження, але батько ж міг прийти ввечері на тортик до нас додому, але не прийшов. Молодша донечка скоро піде в садок, я вийду на роботу, у мене змінне чергування, я не уявляю, як мені її туди водити.
Але найгірше зараз, що діти нудьгують без свого рідного тата, постійно запитують мене коли він прийде. Малюють картинки, на яких вся наша спільна сім’я – я, дочки і тато. Я часто телефоную колишньому чоловікові, щоб Дмитро прийшов до нас і відвідав дітей, провів трохи з ними часу, але йому все ніколи, може забігти тільки на дні народження дочок і в Новий Рік, щоб принести подарунки якісь.
Я сто відсотків знаю, що в усьому винна нова дружина чоловіка – вона явно не хоче, щоб він ходив до нас. Я якось набралася сміливості і їй зателефонувала, сказала, що вона без дітей, тому не розуміє, як дочки сильно нудьгують без батька, навіть встигала посперечатися з нею.
Вона відповіла, що не тримає чоловіка біля себе, просто йому доводиться багато працювати, тому що вони взяли кредит. Мені це зовсім не сподобалося – діти нудьгують, а їх батько, замість того, щоб знайти якийсь день для зустрічей з дочками, адже він теж має обов’язок батька проводити час з дітьми, гроші для себе заробляє.
Одного разу я взяла раз дочок, привела їх до бізнес центру, де в одному з офісів Дмитро працює, стала там виясняти відносини. Дівчата засмутилися: «Тату, тату!», А він теж неспокійний стоїть – його якийсь там клієнт чекає, бігти треба. Я йому в слід сказала, що не можна дітей просто так проміняти на якусь жінку.
Я вже знаю, що дружина Дмитра вже була заміжньою, але вона ревнива, тому перший чоловік залишив її, не хотів з нею жити. Думаю, що з Дмитром історія повторюється: мало того, що у чоловіка діти в іншій родині, так вона ще й боїться, що я його в сім’ю поверну. Але я не знаю, як мені зараз бути, як вмовити батька бачиться з дочками, щоб не тільки по скайпу, а в реальному часі вони проводили разом час, вони самі хочуть більше часу проводити з татом. Навіть не знаю, що я ще маю зробити.
Фото ілюстративне.
