У нас з моєю дружиною Вірою останні декілька років зовсім зіпсувалися стосунки. Ми не могли ні в чому знайти спільної мови, знаходили непорозуміння в дрібницях.
Ми розуміли, що це не добре і, швидше за все, потрібно розлучитися, адже нічого хорошого нас не чекало разом. До речі, у нас троє діток, три донечки, їм від двох до шести років. Ми розуміли, що діти мають рости в щасливій сім’ї, а останнім часом у нас нічого не виходило.
Раніше до нас дуже часто приїжджала моя мама допомагати по господарству, сидіти з дітьми, готувати та прибирати. Так вийшло, що, коли ми одружувалися, то у нас не було зовсім грошей, щоб купувати своє власне окреме житло, тому мама моя дала нам свою квартиру, дозволила, щоб ми жили там усією сім’єю, а вони з батьком переїхали жити на свою дачу.
Для нас тоді це просто був подарунок долі. Ми тоді були безмежно раді такому подарунку від моїх батьків, адже це справжнє щастя. Взагалі, в мене дуже добра мама, вона розуміла, що троє діток це дуже непросто, тому приїжджала до нас кожного тижня та на вихідні забирала наших донечок до себе, щоб ми відпочили з жінкою, також всілякими способами вона намагалася зробити все, щоб ми не розлучилися нашу родину, давала якісь поради.
Але це не допомогло, все одно ми з дружиною розлучилися. Але ми домовлялися з нею, що залишимося в добрих стосунках, але моя колишня дружина згодом вирішила зовсім по-іншому. Після того, як ми розлучилися, я зібрав речі та пішов з квартири, не зважаючи на те, що це квартира моїх тата й мами. А мама моя не дуже хотіла, щоб дружина моя Віра залишалася в цій квартирі, тому що я почав зустрічатися іншою людиною і нам ніде було жити.
Спочатку моя мама стала натякати моїй колишній дружині щоб вона шукала житло й переїжджала жити у ту квартиру. Але Віра пояснювала, що їй зараз не просто і нукіди їхати вона поки не буде й просто продовжувала там жити.
Згодом навіть моїй мамі це набридло і вона сказала, щоб Віра залишила її житло вже прямо, щоб вона збирала речі та переїжджала чи до батьків, чи на іншу квартиру. З однієї сторони я розумію колишню дружину, адже у неї троє дітей, а з іншого – також розумію свою рідну маму, тому що всі ці 10 років, які ми прожили разом вона нам допомагала дуже багато, інколи навіть оплачували рахунки за комунальні послуги, а батьки дружини зовсім не приймали участі у нашому житті, вони взагалі не допомагали нам нічим, наче люди чужі. Ні до дітей ніколи не навідувалися, поки ми самі не приїдемо до них в інше місто в гості усією сім’єю, дуже рідко телефонували і цікавилися нашим життям й грошима нам не допомагали ніколи.
Ось відтоді, як моя мама поговорила з дружиною, вона зібрала всі свої речі дітей і переїхала жити до своїх батьків. Я думав, що все буде добре я продовжу спілкуватися зі своїми донечками і вірою, адже, якби там не було, у нас багато спільного, але ні.
Як виявилося, то моя колишня дружина образилася на мою маму і вирішила, що не буде з нами спілкуватися, зовсім відмежувалася від нас з батьками. Я не розумію для чого це вона робить, адже діточкам потрібні як мама, так і тато. Я не розумію Віри, так не має бути. Я вирішив, що куплю гостинці і сам поїду до дітей, адже, як би там не було, але я їх тато.
Фото ілюстративне.
