fbpx
Життєві історії
Коли ми одружилися з Євгеном, він вже був розлучений. Ми 10 років живемо разом, у нас є дитина. Євген хороший чоловік. Та я не можу забути про його рідного старшого сина

Коли ми з Євгеном одружилися, він вже був розлучений. Розлучилися вони з дружиною з її ініціативи. У них тоді був маленький синочок, якому був лише рік.

Зараз ми в шлюбі з Євгеном вже 10 років, виховуємо свого спільного синочка. Євген дуже хороший чоловік та батько, добре забезпечує нашу сім’ю. За всі ці роки нашого шлюбу, ніколи не виникало між нами якихось серйозних непорозумінь, чи питань, які б ми не могли разом узгодити і вирішити з ним спокійно, окрім його відношення до його дитини, його старшого сина.

Раніше, коли ще той хлопчик був дуже маленьким я чоловіка збирала їхати до нього, сама купувала якісь речі для хлопчика, фрукти і давала гроші для нього. Євген до нього їхав, але не тому, що хотів, а тому, що так налаштовувала його я. Чоловік аліменти і додаткові витрати на дитину платить, але особливо не лежить в нього душа до тієї дитини, не цікавиться його життям. Абсолютно.

Коли я його попрошу, він подзвонить дитині, а якщо нічого не скажу – сам і не набере його ніколи.

Ось уже рік, як Євген не їздить до сина. Жодного разу не привіз його до нас додому, хоча я не проти, сама пропонувала йому привезти дитину до нас. До чоловікових батьків хлопчик теж, після розлучення, жодного разу не приїжджав. Розлучення у них було непросте, хлопчик теж це вже добре відчув. У першої дружини Євгена складний характер. Але яке це має відношення до дитини? Я з нею декілька разів говорила, казала, що нехай син приходить з татом до нас, я нормально ставлюся до цього. Але у неї якісь постійні відмовки: то не вийшло, то хлопчик не хотів, то до родичів поїхали.

А три роки тому у чоловіка і колишньої виникло якесь непорозуміння і вони після того зовсім не спілкуються.

Якось я спілкувалася з їх родичкою, вона каже, що син мого чоловіка дуже тягнеться до свого рідного дядька, адже зростає без тата всі ці роки і для нього важлива чоловіча підтримка.

Мені сумно від того, шкода дитину, адже я сама мама хлопчика і розумію, який для мого сина важливий тато. Я не знаю, як мені навчити свого чоловіка любити свою рідну дитину, адже для нашого синочка він найкращий тато в світі. Чому не дати частинку своєї любові і турботи своїй іншій дитині?

Спеціально Ukrainians.Today.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page