fbpx
Життєві історії
Коли ми одружилися з чоловіком, то стали жити з моїми батьками, адже у них велика квартира. Потім мама сказала, що працювати не буде, а сидітиме з онуком, а я, молода, маю йти на роботу. Минав час, у нас з’явилася ще й маленька донечка, я була в декреті, ще й тато з роботи звільнився. Тепер мама мені не допомагає з дітьми, але й працювати не хоче. Батьки мої ще не на пенсії і родину забезпечує лише мій чоловік. А мама усім знайомим розповідає, що вона годує наших дітей

У свої 18 років я щиро закохалася і вийшла заміж. У 19 років я стала мамою, у мене з’явився синочок. У чоловіка власного житла не було, тому ми весь цей час жили у моїх батьків. Тоді у них була двокімнатна, але досить простора квартира. Ще у них була однокімнатна квартира. Тоді там жила моя бабуся, але потім вона стала старенькою і її забрав до себе дядько.

Коли нашому синові виповнилося пів року, ми з чоловіком захотіли жити окремо від батьків. Я запитала у них, чи можна нам переїхати в ту однокімнатну квартиру. Але мама відмовила. Вони з батьком вирішили продати обидві квартири, щоб купити трикімнатну і маленьку дачу. Мама сказала, що мені одній буде складно з дитиною, адже чоловік постійно працює, а вона завжди допоможе. Я тоді ще була юна і нерозумна. Вирішила, що мама моя правильно говорить, вважала, що вона має рацію. Навіть чоловіка вдалося вмовити, хоча він був готовий на орендовану квартиру переїхати.

Потім батьки почали процес з продажем квартир. Саме тоді ж мою маму звільнили з роботи. Працювали лише мій тато і чоловік. На життя нам всім якось вистачало. Ми всі в’їхали в нову квартиру. Мама займалася ремонтом. Але коли з ремонтом закінчили, з’ясувалося, що шукати роботу мама не збирається. Сказала, що хоче сидіти вдома зі своїм онуком. А мені, мовляв, вдома сидіти не справа, адже я ще молода і сповнена сил і мені треба виходити на роботу. Я влаштувалася на роботу і ще вчилася заочно в інституті. А мама сиділа з моєю дитиною.

Більшу частину зарплати я віддавала мамі, бо вона постійно говорила, що моїй дитині потрібно те, дитині потрібно це. А потім я якось випадково почула, як моя мама своїй подрузі скаржилася, ніби це вона забезпечує онука, годує-одягає і взагалі на її плечах вся наша сім’я, а ми з чоловіком наче ледарі. А її подруга обурювалася, як це ми такі з чоловіком молоді і не здатні забезпечити самі свого власного сина. Мама їй наговорила, що ми мало заробляємо, хоча це не так, і ми з чоловіком платимо за все. Батьки буквально навіть мила не купують, все на нас аж до комунальних платежів.

Я тоді образилася на неї, але йти на якісь суперечки не зважилася. А потім знову дізналася, що мама розповідає, ніби оплатила мені інститут, хоча це чоловік платив за навчання. Зараз я стала мамою ще й маленької доньку і сиджу в декреті. Мама так і не працює, тато теж, хоча вони ще навіть не на пенсії. Всю сім’ю забезпечує мій лише мій чоловік.

З дітьми мені мама більше не допомагає, хоча всім розповідає, як порається з онуками і працює сама в будинку. І постійно говорить моєму чоловікові, що грошей не вистачає ні на що. А батько їй підтакує.

Чоловік хоче з’їхати від моїх батьків на орендовану квартиру. Я, з одного боку, вже теж так не хочу більше жити зі своїми батьками. Але, з іншого боку, як я залишу батьків, якщо вони не працюють? Вони ж ростили мене, як я їх зараз покину? Замкнуте коло якесь, і як зараз вибратися з нього я теж не знаю, адже на одну чоловікову зарплату ми орендовану квартиру теж оплатити не зможемо.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook