fbpx

Коли ми одружувалися, мама на весіллі пообіцяла, що віддасть нам бабусину квартиру. Але відразу після свята вона змінила своє рішення і сказала, що квартира їй потрібна, бо вони не мають за що жити. Я не розумію своїх батьків, як можна бути такими егоїстичними, і все життя думати лише про себе

Мої батьки все життя звикли думати тільки про себе. Я у них не єдина донька, у мене є ще молодший брат, якому зараз 16 років. В нашої сім’ї у власності є три квартири, дві з яких зайняли мої батьки (квартири їм дісталися від їхніх батьків). Мама з татом вже кілька років живуть окремо, з’їжджатися не планують. Їх батьки все життя давали їм все найкраще, а їх проблеми вирішували всі, крім них самих. Тобто, за підсумком, є дві абсолютно непристосованих до життя людини, яким всі все винні.

Мамі 52 роки, вона не працює і не планує виходити на роботу, пояснюючи це «вихованням» мого брата, мовляв, куди ж він без матусі. У мами є ще одна спадкова однокімнатна квартира, яку вона здавала квартирантам, і отримувала за це гроші.

Коли ми одружувалися, мама на весіллі пообіцяла, що віддасть нам бабусину квартиру. Але відразу після свята вона змінила своє рішення і сказала, що квартира їй потрібна, бо вони з братом не мають за що жити.

В результаті ми з чоловіком знімаємо квартиру і крутимося, як можемо. Не сказала б, що живемо погано, але накопичити на квартиру немає ніякої можливості. Ні у кого на шиї не сидимо, чого не скажеш про моїх батьків, які роками сиділи на шиї у своїх батьків.

Але ось бабуся, та й самі батьки вважають, що так і повинно бути. Брату вже відклали гроші на навчання, адже «сам не поступить» (я, звичайно, отримала освіту безкоштовно), думають про те, як йому квартиру дати, а мені нічого. Я завжди вирішувала батьківські проблеми, бігала за них всюди, мене просили знайти їм роботу, бігала по всіх інстанціях, коли на них подавали в суд за несплату комуналки.

У якийсь момент мені заявили, що треба було виходити заміж за розрахунком, чоловік їм мій не подобається. Хоча батько, наприклад з ним навіть не бачився, просто не захотів (так що, коли треба було кілька місяців пожити в квартирі, де живе батько, я жила там одна, а чоловік тулився, де попало).

Освіта у мене теж погана, та й дочка я так собі. Мене гризе почуття несправедливості. Чому їм все, а мені нічого? Відповідь одна – мої батьки справжні егоїсти.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page