За сім років нашого сімейного життя я ніяк не можу звикнути до того, що мій чоловік дає чималі суми своїм батькам. У мене чоловік дуже хороший, уважний і турботливий. Він дарує мені дорогі подарунки і взагалі, робить все, щоб мені було комфортно. Але не залишає він без опіки і своїх батьків.
Працює тільки він, я на роботу не ходжу, займаюся будинком. Чоловік дуже добре заробляє, на це я не можу поскаржитися. Не скажу, що у нас якісь величезні заощадження, але нам цілком вистачає на хороший рівень життя. У зв’язку з тим, що зарплата чоловіка хороша, він вирішив, що буде допомагати своїм батькам. Вони у нього живуть за містом, обоє працюють, тобто, в принципі, могли б і самі впоратися.
Він сказав, що допомагати їм і забезпечувати гідний рівень життя – це його обов’язок. Так як саме батькам він зобов’язаний усім, що у нього є зараз. Вони дали йому все, що тільки могли і все своє життя присвятили йому. Радитися зі мною з цього приводу чоловік не вважав за потрібне і вирішив все сам.
Коли ми лише одружилися, свекри закінчували будівництво будинку. Мій чоловік допоміг їм зробити ремонт і купив усі необхідні меблі. Я з розумінням поставилася до ситуації, так як вважала, що все це і так колись дістанеться моєму чоловікові як єдиному спадкоємцю. Але на цьому допомога чоловіка своїм батькам не закінчилася. Щомісяця він віддає свекрам чверть (якщо не більше) своєї зарплати.
Якщо чесно, то для мене ця ситуація не зовсім зрозуміла. Батьки чоловіка живуть зазвичай, як і мільйони інших людей. Вони не бідують, їм цілком достатньо їх заробітку. Навіщо віддавати гроші, якщо їм і так вистачає, не зрозумію. Тим більше що батьки особливо і не витрачають гроші, які він дає їм. Але чоловік вважає, що його допомога не буде зайвою. Адже так, вони зможуть дозволити собі більше, а вони цього заслуговують. Я згодна, що можна допомагати рідним, але не варто робити це на шкоду собі і своїй сім’ї.
Справа в тому, що я хочу цього року відсвяткувати свій день народження в Італії. Подорож по цій країні – моя давня мрія. Інших варіантів країн для відпочинку я не розглядаю. Але мій чоловік заявив, що за час, який залишився до святкування, ми не зможемо відкласти необхідну суму.
Попросив перенести поїздку на невизначений час. А я не хочу цього робити, вважаю, що заслуговую на такий подарунок. Відступати я не маю наміру. І взагалі, якби чоловік не віддавав частину заробітної плати своїм батькам, то нам би вистачило грошей на поїздку. Це гроші нашої сім’ї, і саме ми повинні користуватися ними.
Я не знаю, як домовитися з чоловіком? Як переконати його хоча б тимчасово перестати допомагати батькам? Адже вони не витрачають багато, а нам ці гроші знадобилися б. Може, мені варто поговорити з батьками чоловіка і пояснити все? Попросити їх відмовитися від допомоги сина і таким чином залишити гроші в сім’ї? Як вплинути на чоловіка?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
