Мій чоловік Андрій вже більше пів року живе у Світлани, колись, ще зовсім не так давно, моєї найкращої подруги. А я шкодую лише про одне, адже сама в усьому винна, що впустила чужу людину у свою сім’ю, свого часу.
З Світланою ми дружили багато років, хоча вона старша за мене на 3 роки, але ми були, як сестри, мали багато спільних інтересів і спільних смаків.
А коли обидві вийшли заміж і народили діток (Світлана – донечку, а я – синочка) то стали ще краще дружити сім’ями між собою: разом відпочивали в гарних місцях, ходили в розважальні центри з дітьми, їздили на природу майже кожні вихідні.
А потім Світлану, несподівано для на усіх, чоловік, він просто знайшов собі іншу прямо на роботі, довго чекати не став, і вже за місяць зустрічі поза домом, повідомив своїй дружині про те, що розлучається, будуватиме нову сім’ю, а їх відносини себе давно вичерпали.
Для Світлани це було великою несподіванкою, адже вона не працювала зовсім після того, як вийшла заміж.
Все вдома робив її чоловік, вона навіть сама ні показників з лічильника не могла взяти, щоб заплатити за комунальні, ні банківською карткою користуватися, в них це все робив її власний чоловік.
Тоді я ще більше стала опікуватися подругою, адже дуже шкодувала її: постійно запрошувала Світлану до себе, щоб вона не сумувала, часто її дитину забирала, щоб вона могла відпочити, часто просила чоловіка щось полагодити у неї в квартирі, щоб вона не платила зайві гроші майстрам, просила Андрія сама, якщо потрібно було її кудись відвести, коли була така потреба.
Я дуже шкодувала її та намагалася підтримати в усьому, допомогти чим могла.
А минулого літа ми спланували поїхати на відпочинок на днів 10, я, звичайно, і Світлану вирішила підтримати, тому запропонувала поїхати з нами разом, щоб вона не сумувала сама.
А потім, на жаль, у мене виявилися труднощі на роботі, і потрібно було робити якусь серйозну презентацію, тоді наша фірма переживала не найкращі часи, я не хотіла втратити роботу, тому відмовити не могла.
Сказала, щоб Андрій з Світланою поїхали, не дивлячись ні на що, все заради дітей, щоб дітки відпочили, покупалися у морі, це піде їм на користь.
Андрій з Світланою поїхали а я взялася за роботу, якої у мене було дуже багато, на той час. Рано і ввечері я телефонувала чоловікові, він був в гарному настої, говорив, що все добре, а я раділа за діток, та й подруга трохи відпочине і недобрі думки полишать її.
Через 10 днів Андрій повернувся додому, але з кожним днем я стала помічати у ньому якісь великі зміни. Він постійно був якийсь задумливий, наче десь далеко думками, хоча він ось тут, поруч зі мною.
А одного дня, коли я повернулася додому, то побачила якийсь аркуш паперу на столі. Андрій щось написав, а я сіла писати. Через пару секунд ледь читала ті рядки, то була якась паралельна реальність для мене.
Андрій писав, що більше так не хоче, не може мені говорити неправду, писав, що втомився все маскувати і повідомив, що до останнього дня намагався зберегти нашу сім’ю, але на відпочинку зрозумів, що Світлана – саме та жінка, з якою він хоче прожити решту свого життя.
А найголовніше, мій чоловік написав мені, що я ні в чому не винна і була для нього дуже доброю дружиною. Просив вибачити і зрозуміти. Таке життя, багато сімей розлучаються.
Я ніколи не очікувала такого повороту долі, ще довго не могла повірити в це. Найбільше засмутило те, що він ось просто так пішов, не міг мені в очі сказати всю правду. Після того подруги я більше не бачила, вона мені не дзвонила, я теж. А Андрій набрав мене через місяць, сказав, що всі документи для нашого розлучення готові.
Я досі не можу повірити, що моя подруга, яка відчула зраду, так могла вчинити зі мною в той час, коли я так підтримувала її в усьому. Мій дім завжди був її домом.
Я не хочу їх ні знати, ні чути. А усі мої рідні і друзі говорять, що я сама винна у всьому. Але хіба я могла знати, що, бажаючи людині добра, допомагаючи їй, сама ось так зіпсую своє життя? Чи можу я ще повернути чоловіка в сім’ю?
Фото ілюстративне.
