Як тільки діти почули, що я додому назавжди повернулася, стали питати мене, чи я, бува, не захворіла.
А коли я їх запевнила, що зі мною все добре, вони зробили круглі очі, не розуміючи, а чого ж я тоді приїхала?
Я заробітчанка з великим стажем, в мене за плечима 16 років заробітків вже.
Я ж не бачила, як мої внуки ростуть (і вони мене тепер не знають, не зважаючи на те, що я їм все купувала).
Не була з мамою поряд, коли її скроні сивина вкривала, а тим часом, сили її зовсім покинули.
Власне, саме через маму я і повернулася, бо побачила, що вона вже зовсім здає.
Мама в селі сама жила, їй 82 роки. Я дітей своїх просила, щоб вони, поки я на заробітках, про бабусю піклувалися. Але все зводилося до того, що вони приїжджали в село, набирали продуктів, і їхали додому.
А коли мама занедужала, і треба було комусь з них її до себе забрати, або до неї переїхати, але мої дві доньки сказали, що у них немає такої можливості.
У мене після цього вибору не було, зібралася я і додому приїхала. А дітям своїм я про це не сказала, зробила ось такий сюрприз.
Коли вони дізналися, що я роботу в Італії лишила, і додому приїхала, щоб маму доглядати, то стали мої діти мене картати, що я про них не подумала, коли таке рішення приймала.
В обох моїх доньок є кредити, і то не малі, і вони сподівалися, що я допоможу їм розрахуватися з боргами.
Але я вважаю, що я своїм дітям і так багато дала – обом донькам за свої заробітчанські гроші по двокімнатній квартирі в новобудові купила.
Вони кредитів понабирали, бо хотіли ще дизайнерських ремонтів і дорогих меблів. Розраховували діти на мене, що я все віддам, а тут виходить, що я їх підвела.
Я привезла з собою кругленьку суму, і вони про це підозрюють, тому і круться весь час коло мене.
Та я для себе вже давно вирішила, що нічого їм давати не буду.
Я вже бачу, як вони обидві спішили бабусю доглядати, то ж мені треба приберегти і собі щось.
Хочуть – нехай ображаються! Жодного євро їм не дам!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
