Так вийшло, що у своїх батьків я єдиний син. Наша сім’я завжди проживала разом з батьками мого тата, які були доволі заможними людьми. Коли мама і тато одружилися всі турботи по господарству взяли на себе бабуся і дідусь. Вони працювали на високих посадах в обласному управлінні, тому могли і повністю забезпечували молодят. Тато з мамою, в свою чергу, перестали взагалі замислюватися, про що-небудь, і жили тільки в своє задоволення. На роботу їх також влаштували. Як то кажуть, жилося їм добре.
У літню пору батьки вважали за краще брати основні та додаткові відпустки, що давало їм можливість кілька місяців відпочивати на курортах, які, знову-таки, їм оплачувалися. Так і протікало їхнє безтурботне життя.
Після мого народження, мама була в декреті, але їй допомагала зі мною нянечка, Галина Анатоліївна. Дуже хороша людина. Вона мене і виростила, можна сказати. У мами були щоденні термінові справи, пов’язані з доглядом за собою. І знову їм забезпечувалася свобода дій і безвідмовність в бажаннях.
Після закінчення університету я влаштувався на улюблену роботу. Нехай вона не дуже високо оплачувана, але приносить величезне задоволення. Я кожен день прокидаюся вранці і мені приємна думка про те, що потрібно йти туди, де мене цінують. А зарплата поступово збільшиться. Моя улюблена дружина Ірина теж так вважає. Ми з нею і познайомилися на роботі.
Її величезні сині очі з першого погляду повністю підкорили моє серце і розум. Ми з першого погляду відчули те, що не кожному дано пізнати. Ми розуміємо один з одним з півслова. Після весілля я і дружина вирішили знімати житло, тому що жити з двома старшими поколіннями в одній квартирі нам здалося занадто незручно.
Нещодавно у нас відбулося поповнення в родині. У нас народився синочок. Ірина категорично відмовилася від няні, чим я був дуже здивований. Мені здавалося, що самій їй буде складно впоратися з таким обсягом клопоту. Однак Ірина легко справляється. Її батьки часто приходять до нас в гості і допомагають.
Здається, моє життя склалося. Все б нічого, але є одна велика проблема. Після того, як не стало моєї бабусі й дідуся і закінчилися їхні грошові запаси, батьки раптом зіткнулися з проблемами буття. Вони, будучи пенсіонерами, виявилися не готові до самостійного життя. Їм, чомусь, абсолютно не вистачає їх пенсії. Хоча, так для порівняння, їх пенсія майже така ж, як наші з Іриною доходи. Але ми, тим не менш, справляємося, а батьки не можуть на них прожити.
І ось, вже кілька місяців, вони вимагають від мене допомоги, так як не звикли собі ні в чому відмовляти. Я розумію, що вони мої батьки. Але якщо вони візьмуть себе в руки і почнуть доцільно розпоряджатися грошима, то все у них вийде. Тим більше у мене у самого сім’я, яку я повинен забезпечувати.
А тут батьки раптом згадали про наші родинні узи. Я намагаюся пояснити це, але у відповідь чую тільки звинувачення в байдужості і безсердечності. Як же мені бути? Адже зараз, поки син маленький, у нас не залишається зайвих грошей. Але моя мама цього не розуміє, і впевнена, що я просто не хочу їй допомогти.
Фото ілюстративне – Wday.
