Коли мої батьки дізналися, що я розлучаюся, вони дуже засмутилися.
А ще більше вони засмутилися тоді, коли я сказав, що нашу квартиру я залишаю дружині.
Я так вирішив, вважаю, що це чоловічий вчинок. Та моя мама наполягала на тому, щоб квартиру я ділив.
Одружився я 8 років тому. На той час я вже сам купив собі квартиру, оскільки їздив на заробітки в Польщу.
Квартира гарна, двокімнатна, в новобудові, я сам вибирав і район, і планування.
Коли ремонт був закінчений, я зустрів Ларису, і зробив їй пропозицію. Вірніше, це вона наполягла на нашому одруженні.
Спочатку вона переїхала до мене в квартиру (що дуже не сподобалося моїй мамі), а потім сказала, що після того, як ми два місяці пожили разом, я просто зобов’язаний зробити їй пропозицію.
Мамі Лариса не сподобалася, вона з самого початку вважала, що Лариса зі мною через квартиру.
Мені на той час вже було 30 років, і я сам вважав, що пора мені уже сім’ю створювати, тому і одружився.
Лариса народила мені донечку, а через два роки і синочка. Діти – то моє найбільше щастя, я їх дуже люблю.
Проте майже відразу з дружиною наші стосунки почали псуватися. Вона виявилася не такою гарною господинею, як я хотів би.
Не буду виносити все, що у нас було, на загальний осуд, але м’яко кажучи, по дому Лариса не любила робити нічого – ні готувати, ні прибирати.
Я був готовий все це терпіти заради дітей, але дійшло до того, що я просто не хотів повертатися додому.
І тоді я вирішив розлучитися. Вона не хотіла розлучення, і тоді я сказав, що залишаю їй і дітям квартиру – на таких умовах Лариса погодилася мене відпустити.
– А ти подумав, де ти будеш жити? – картає мене мама.
– Я собі ще зароблю! А дітей без даху над головою я не залишу! – твердо сказав я.
Мама не перестає мене благати, щоб я змінив своє рішення, адже вона вважає, що зараз буде важче житло придбати.
Та я вважаю, що роблю все правильно.
Шкода лише, що все так вийшло.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.