fbpx
Життєві історії
Коли моя сестра вийшла заміж, батьки їй квартиру купили і відразу оформили на неї, щоб, в разі розлучення, нічого не дісталося зятеві. Я дуже раділа за Тетяну, але ще тоді сама не знала, що чекає на мене

А як вже моя старша сестра вийшла заміж, тато з мамою ще перед весіллям купили їй непогану квартиру та відразу оформили на неї одну, щоб в разі чого, наприклад розлучення, чоловік не мав право на її нерухомість, а квартира повністю належала сестрі.

Це був такий подарунок від мами й тата своїй доньці і моїй сестрі Тетяні.

Я ніколи нічого недоброго не думала з цього приводу, навпаки – раділа, адже після цього тато з мамою повідомили, що починають відкладати гроші і на квартиру для мене, щоб не обділити свою другу дитину і щоб все справедливо було, і щоб ми не ображалися одна на одну.

Згадуючи ті часи, можу сказати одне, що тоді мої батьки дуже добре заробляли, ще й бабуся з пенсії допомагала, а вона у неї була чималенька, якусь копійку теж давала їм.

Я на той час навчалася в інституті, але добре розуміла, що житло у мене своє буде, була впевнена в цьому, тому чекала світлого майбутнього і не дуже переймалася, як мої подруги з села, де будуть жити і працювати, коли закінчать навчання. Я була, на рахунок цього, спокійна повністю.

Все було добре у мене, роки минали, я закінчила навчання, вже й до весілля стала готуватися, але купити квартиру мені батьки на той час ще не могли, жити стало важче, ціни на все росли, комунальні піднялися.

Та мама мене запевнила чітко, що, як тільки придбають квартиру, то відразу оформлять дарчу на мене, документально все зроблять розумно, щоб квартира була лише моя.

А згодом, несподівано, занедужав наш тато і всі гроші стали йти на нього. Часті поїздки в санаторій, різні центри, відпочинок.

Тата згодом звільнили з роботи, мама, звісно, менше заробляла, і дуже швидко заощадження закінчилися у нас.

Зараз батьки живуть лише на одну мамину зарплату, бабуся їм трішки допомагає, тато поки пенсії ще не отримує.

А нещодавно мені зателефонувала сестра, вона сказала, що в батьків грошей немає, а тата потрібно відправити в санаторій.

Тетяна мені пропонувала, щоб ми порівну склалися грошима і вона оформить татові перебування в санаторії, щоб він там відпочив і підлікувався.

Я промовчала, а ввечері розповіла все чоловікові. Він сказав, що батькам моїм грошей давати не буде, ми зараз живемо в орендованій квартирі, а сестрі батьки купили житло, нехай вона їм і допомагає.

А вчора мама мені вже сама подзвонила, просила позичити гроші, бо сестрі потрібно дітей зібрати в школу, в неї позичити нічого немає.

Я вже не хотіла мовчати і пояснила мамі, що не по-людськи з її сторони у мене щось просити, адже вони Тетяні квартиру дали, а мені – нічого, хоча всі ці роки обіцяли забезпечити мене житлом.

Мама відразу, коли зрозуміла, що я ображаюся, адже я їй все це сказала вперше, стала мене переконувати, що все буде добре, що їх двокімнатна квартира, в якій вони зараз живуть зараз з татом, буде моя, вони з батьком так вирішили і Тетяна вже знає про це, вона не проти.

Але дивно якось виходить, мої батьки ще люди не старі, в них все життя попереду, а ми з чоловіком зараз платимо оренду і жити нам немає де, з батьками – теж не вихід, зараз думаємо про своє житло.

Я не така людина, я ж не можу сидіти і чекати поки не стане батьків і я житиму в їх квартирі, адже не правильно це, та й чекати ми можемо до нашої пенсії, хай батьки собі довго краще живуть.

А Тетяна, на відміну від мене, живе абсолютно спокійно зараз, вона й мала б допомогти батькам, адже зараз це все слова і хто його знає, як буде в майбутньому, можливо, вона й на квартиру батьків претендуватиме.

Не знаю, що зараз робити. Нам і так не просто, сестра має допомагати батькам зараз, а не я. Але я виходить відмовляюся допомагати мамі й татові, ніби відвертаюся від них.

Якийсь тягар на душі. Що робити не знаю. Як тут справедливо вчинити?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page