Я в село переїхала ще три роки тому. Моя донька заміж вийшла, зятя додому привела.
Квартира у нас двокімнатна, я спочатку з ними трохи пожила, але потім донька радісну новину сповістила, що у них дитинка буде, то ж я вирішила їм не заважати.
В мене були певні заощадження, і я їх використала для того, щоб зробити в хаті ремонт.
Цей будинок нам з сестрою дістався в спадщину від батьків. Але сестра моя відразу сказала, що вона не хоче там жити.
Ми домовилися про суму, я їй заплатила, і вона відмовилася від своєї частки. Я оформила весь будинок на себе, і стала єдиною власницею.
Проте, там ніхто не жив років 15, і будинок стояв просто зачинений. Час від часу я їздила туди траву покосити, і прибратися після зими.
А ось зараз я надумала там жити. Найняла бригаду майстрів, зробила ремонт, купила необхідні речі, і стала собі жити в селі.
Мені навіть сподобалося – тиша і благодать! Я тут навіть значно краще стала почуватися.
Коли моя сестра дізналася, що я в селі обжилася, стала проситися до мене з внуками на канікули.
Я навіть зраділа, подумала, що мені разом з сестрою буде веселіше, тому сказала, нехай вона приїжджає, я їх чекаю.
Приїхала до мене Віра з двома онуками-школярами ще на початку липня, сказала, що на два тижні.
Але потім їм у мене так сподобалося, що вони вирішили залишитися до кінця серпня.
Все б нічого, але Віра вирішила, що якщо вони у мене в гостях, то я маю їх годувати, мовляв, у мене в селі все росте.
Так, на городі я посадила дещо, і такі продукти як картоплю, моркву чи цибулю я не купую. Але хліб, сметану, молоко, цукор, яйця, м’ясо – все це я в магазині купую, і витрачаю на це великі гроші щодня.
А сестра мені жодного разу не запропонувала і 100 гривень.
Одного разу я прийшла з магазину, принесла чек на 2 тисячі гривень, і сама сказала, щоб сестра мені половину віддала.
Віру це дуже образило, вона в гості приїхала, а я тут їй пропоную платити!
– Я тобі цей будинок майже задарма віддала, а ти мені обід пошкодувала!, – сказала ображено Віра, зібрала дітей, і в той же день поїхала додому.
Тепер вона зі мною не спілкується, не бере від мене слухавку, а всім родичам розповідає, яка я жадібна.
А я собі думаю – невже я і справді так погано вчинила?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
