Зі своєю подругою Мар’яною я знайома дуже багато років.
Її мама, після розлучення з її батьком, виховувала Мар’яну одна. А потім знову вийшла заміж і привезла Мар’яну ще школяркою до її бабусі, яка жила з нами по сусідству, так ми з нею ще тоді й познайомилися.
Ми з Мар’яною разом ходили в школу, гралися на подвір’ї, все літо проводили разом, її всі ці роки виховувала одна бабуся. А потім мама Мар’яни розлучилася, подруга вже тоді була дорослою, а її бабуся старенькою і вона поїхала жити до мами, так, як та вже була одна.
До моєї сусідки, бабусі Мар’яни, часто приходили соцпрацівники, вони її в усьому допомагали, так як її донька та онука довідувалися до старенької жінки рідко. А коли бабусі не стало, Мар’яна повернулася жити в її квартиру. Тоді ми з нею знову стали частіше спілкуватися.
Та згодом я вийшла заміж за хорошого чоловіка, у мене з’явилися дітки. А от Мар’яна все ніяк не спішила влаштовувати своє життя, вона все ніяк не могла собі ціни скласти, шукала “принца”.
А потім, коли вже роки минали, несподівано, я побачила, що Мар’яна чекає дитину. Вона сказала мені, що вирішила народити для себе, адже ідеального батька так і не знайшла.
Коли Мар’яна народила, то попросила, щоб я її зустріла і забрала додому на своєму авто, мама її погано себе почувала і приїхати не змогла, і Мар’яна образилася за це на неї.
Згодом подруга чомусь вирішила, що всі їй щось винні, адже вона – мама-одиначка. Часто телефонувала своїм родичам, просто просила щось купити дитині, просила рідного брата давати їй гроші:
– Ну і що, що минулого разу давав? Дитина щодня їсти хоче.
Рідний дядько має декілька маленьких магазинчиків на місцевому базарі, овочі й фрукти продає. Часто приїжджає до неї і привозить великі сумки продуктів. Та й Мар’яна і тут не завжди задоволена:
– Людина сита одним хлібом не буде, ще й гроші на життя потрібні.
Загалом подруга і у нас з чоловіком позичала гроші не раз, винна за весь час десь 5 тисяч гривень. Ми її не квапимо з віддачею, адже розуміємо, що їй зараз просто ніде їх взяти.
Я вже мовчу про те, скільки я дитячих іграшок і речей віддала їй після своїх діток, скільки сиділа з її дитиною, коли їй кудись потрібно було піти.
Та згодом я стала помічати, що Мар’яна зовсім перестала дякувати, вона все сприймає, як належне, вважає, що їй всі щось винні, адже вона мама-одиначка. Мені іноді навіть неприємно з нею спілкуватися, адже вона незадоволена всіма, ніхто їй не може догодити.
На днях чоловік мені сказав, щоб я більше не ходила до неї, бо моя подруга – недобра людина. 5 тисяч гривень він готовий пробачити, але не хоче, щоб я навіть спілкувалася з Мар’яною.
Я їй не дзвоню, не беру телефон, коли вона телефонує. Поки не знаю, що їй сказати, коли просто зустріну на вулиці.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
