Моя мама вийшла вдруге заміж, і привела до нас свого нового чоловіка, коли мені виповнилося всього 6 років.
Що там у них з батьком трапилося – невідомо, але мама йому забороняла бачитися зі мною.
Тато справно платив аліменти, і давав гроші мені на одяг і подарунки, але міг бачитись зі мною лише тоді, коли мама давала на це добро.
Згодом мій батько теж одружився. Він узяв удову з двома дітьми, вони були приблизно такого ж віку, як і я.
А невдовзі моя мама теж народила від другого чоловіка, спочатку братика, потім сестричку.
Жила мама з вітчимом погано, особливо зіпсувалися у них стосунки після того, як бізнес вітчима прогорів.
Довелося продавати квартиру. З чотирикімнатної ми переїхали у двокімнатну квартиру.
Уп’ятьох нам дуже складно було жити на такій площі. Грошей все одно не вистачало, і моя мама змушена була вийти на роботу. Турботу про малюків вона звалила на мене.
У свої 12 років я перетворилася на домогосподарку. Я тоді мріяла лише про одне – пошвидше закінчити школу і поїхати з дому.
Коли я стала студенткою, то вже вільно спілкувалася з батьком і його дітьми, не хвилюючись, що скаже моя мама, але їй було байдуже до мене, бо вітчим довів її до того, що вони в прямому смислі не жили, а виживали.
Кілька років тому не стало моєї бабусі по батьковій лінії. Вона залишила мені свою квартиру, оформила дарчу на мене, щоб ні у кого не виникало ніяких питань.
На жаль, через рік не стало і батька. Свою квартиру він залишив дружині та дітям. Залишалася ще дача, але вона недобудована і ні на кого не оформлена.
Коли моя мама випадково дізналася, що її колишнього не стало, вона відразу ж з’явилася в моєму житті, хоча до того ми не спілкувалися з нею багато років.
Я відразу зрозуміла, що прийшла мама до мене не просто так. Вона почала говорити, що у мене є брат і сестра ще, і що з ними треба теж поділитися. Тому потрібно продати квартиру та поділити гроші на трьох, тоді все справедливо буде.
Мамі я відмовила, сказала, що не збираюся ділитися нічим ні з нею, ні з своїми молодшими братом і сестрою, я їм нічого не винна, адже у них є свій батько.
Ну хіба не так?
Але мама назвала мене невдячною, сказала, що в такій ситуації добра дитина поділилася б з родичами.
А я не буду ділитися, бо не відчуваю до цих людей ніяких родинних почуттів.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
